Згідно з пунктом 6 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі – Закон) відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до пункту 7 статті 22 Закону у рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:
1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації;
2) дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку;
3) причини, у зв'язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк;
4) строк, у який буде задоволено запит;
5) підпис.
В цивільному праві обставинами непереборної сили прийнято вважати надзвичайну і непереборну за наявних умов силу, дію якої неможливо попередити застосуванням високопрофесійної практики персоналу, дія якої може бути викликана:
- винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, тощо);
- непередбаченими ситуаціями, викликаними діями сторони, що не є стороною відповідного договору (страйк, локаут, дія суспільного ворога, оголошена та неоголошена війна, загроза війни, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тощо);
- діями влади (введення карантину, ембарго, заборони, квоти, тощо).
- Відстрочка у задоволенні запиту на інформацію не може бути довшою, ніж тривалість обставин непереборної сили. Тобто, по закінченню дії непереборної сили, інформація на запит повинна бути надана.
- Відповідно до пункту 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України надзвичайною ситуацією є обстановка на окремій території чи суб’єкті господарювання на ній або водному об’єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена, у тому числі, епідемією (масове поширення інфекційної хвороби серед населення відповідної території за короткий проміжок часу), що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров’ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об’єкті, провадження на ній господарської діяльності.
Згідно з пунктом 2 статі 5 Кодексу цивільного захисту України залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, визначаються такі види надзвичайних ситуацій:
1) техногенного характеру;
2) природного характеру;
3) соціальні;
4) воєнні.
Пунктом 2 Порядку класифікації надзвичайних ситуацій за їх рівнями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 368 залежно від обсягів заподіяних наслідків, технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, надзвичайна ситуація класифікується як державного, регіонального, місцевого або об'єктового рівня.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із змінами), на усій території України з 12 березня встановлено карантин.
- Якщо для отримання актуальної та достовірної інформації необхідна присутність виконавця за інформаційним запитом на робочому місці, а її неможливо забезпечити в умовах карантину, тоді запитувачу надається відповідь з запропонованим обґрунтуванням та повідомленням про те, що по закінченню карантину, запитувана інформація буде надана у визначені статтею 20 Закону строки.