Мешканка Гірника Інна Долгушина, покинувши викладацьку діяльність, заснувала власний інтернетмагазин «Лунниця». Наразі майстриня власноруч виробляє етнічні прикраси з натурального і напівкоштовного каміння, використовуючи слов’янські амулети та обереги: лунниці, дукачі, лимани, дукати, ягнуси, зґарди, коралі.
До січня 2019 року Інна обіймала адміністративну посаду заступниці директора у професійно-технічному закладі освіти в рідному місті. Після звільнення постало питання: що далі?
За допомогою у самореалізації Інна у лютому 2019 року звернулась до Селидівського міського центру зайнятості. Саме тоді жінка згадала про давнє захоплення, яке почалося багато років тому у декретній відпустці. Майстриня вирішила перетворити хобі на бізнес, який приноситиме прибуток і задоволення. Після того, як рішення було прийняте, почалося навчання.
«Служба зайнятості спрямувала мене на курси з підприємницької діяльності. Довелося їздити до Краматорська. Зі мною навчались підприємець і підприємниця з Покровська. Один планував відкрити велике підприємство з надання послуг електрифікації, а інша – започаткувати кав’ярню. І тут я зі своїми «бусиками». Це був добрячий удар по самооцінці. Довелося переступити через власні амбіції і йти далі, щоб реалізувати мрію», - ділиться Інна.
Ідея виготовлення прикрас «зі змістом» прийшла до жінки не випадково. Вона давно захоплюється українознавством, слов’янським фольклором і культурою. Вирішення відновити забуті в нашому регіоні традиції прийшло цілком свідомо.
«Лунниця - один з найпотужніших амулетів-оберегів, що впродовж багатьох епох були частиною жіночого вбрання. Вона схожа на місяць, що уособлює родючість та жіноче начало. Дукач, личман, ягнус – прикраси у вигляді великого медальйону, які носили на Лівобережжі, Чернігівщині, Полтавщині та Слобожанщині. Зґарда – архаїчна гуцульська шийна прикраса статусного та релігійного призначення. Коралі – намисто з коралових намистинок у вигляді циліндриків. Кількість ниток, які звуться разок, може бути від 1 до понад 25. Червоні коралі є традиційним елементом національного одягу українців. Частини цих оберегів я використовую при створенні власних прикрас», - розкриває таємниці Інна.
Закінчивши навчання і успішно захистивши бізнесплан на тему «Відкриття інтеренетмагазину», майбутня підприємниця отримала від служби зайнятості допомогу на започаткування власної справи. Додавши до цих грошей особисті накопичення, вона придбала сировину і обладнання. Левова доля вкладень пішла на розробку і активацію сайту-крамниці.
Зараз Інна активно просуває інтернеткрамницю "Лунниця" lunnytsya.in.ua за допомогою соціальних мереж. Конкурентів у жінки багато, тож доводиться проявляти неабияку винахідливість. Вона широко використовує систему компліменту для заохочення клієнтів. Сировину для виробництва обирає найкращу методом «проб і помилок». Щось придбає у реальних крамницях, щось – у віртуальних.
Щоб розвивати власний бізнес і влаштувати майбутнє дітям, вона веде активний спосіб життя і постійно навчається. Педагогиня за освітою, наразі здобуває ступінь магістрантки за напрямком адміністрування та управління. Інна вважає, що власниця бізнесу має бути гарною менеджеркою та управителькою. Жінка часто отримує інформацію від служби зайнятості про актуальні гранти, які можуть стати у нагоді при розширенні бізнесу.
«Мене постійно запитують, чому я не ношу власні намиста і браслети. Я зазвичай відповідаю, що роблю їх для людей, а не для себе. Мені подобається, коли бачу задоволених клієнтів і яскраві відгуки. Бо поки найбільша кількість заказів приходить саме по каналам «сарафанного» радіо», - розповідає майстриня.
Одні з перших виробів Інна виконала для українського етно-фолк гурту «TaRuta». Жіноча частина співочого колективу вже провела декілька концертів у яскравих етнічних українських намистах, виготовлених з натурального коралу. Серед неординарних замовлень Інна називає намисто-сюрприз, власниця якого повністю поклалася на смак виробниці. Тоді Інні довелося вивчати чужий стиль і спосіб життя по профілю у соціальній мережі, щоб зробити незвичайну прикрасу. Клієнтка виявилася настільки яскравою особистістю, що майстриня використала для намиста незвичні каміння і фурнітуру. Коли замовниця отримала готову прикрасу, її захвату не було межі.
«Щоб бізнес перетворився на успішний – потрібні три компоненти: «Можу. Хочу. Треба», - вважає підприємниця, - Те, що робиш з великим бажанням, обов’язково буде затребуване. Для мене створення прикрас – це своєрідний засіб медитації. Я маю отримувати від процесу задоволення».
І хоча власна справа тільки почала окупатися і приносити прибуток, Інна має амбітні задуми. Вона планує, проаналізувавши цільову авдиторію, зареєструвати власну торгівельну марку та перейти до виготовлення ексклюзивних прикрас. Одне з таких намист вже поїхало «мешкати» до Австрії. Найближчим часом замовлення отримають діаспоряни Грузії, Чехії та Швеції.