портал в режимі тестування та наповнення
0-800-507-506, 0954633565
Гаряча лінія
  • A-
    A+
Пошук
Шукати на порталі
або
серед нормативних актів

Соціальне підприємництво

Соціальне підприємництво на сьогодні є одним з найбільш ефективних довгострокових інструментів задля вирішення актуальних суспільних проблем, що підтверджено існуючим досвідом[1].

Створюючи або розвиваючи бізнес у будь-який сфері – від виробництва товарів до надання послуг – соціальне підприємництво спрямовує свої зусилля на подолання безробіття, передусім соціально вразливих категорій населення, їх соціальний захист, захист прав людини, розвиток освіти, культури та науки, ініціативи щодо благоустрою тощо. Враховуючи різноманітність сфер й перелік проблем, які дозволяє охоплювати та вирішувати соціальне підприємництво, цей вид діяльності можна вважати еволюцією бізнесу або революцією неприбуткової діяльності.

Експерти Європейської комісії[2] виділили наступні критерії для визначення соціального підприємництва:

  • Тривала економічна діяльність з виробництва та/або обміну товарами та/або послугами;
  • Дотримання чіткої первинної соціальної мети, що передбачає вирішення суспільних проблем;
  • Обмеження на розподіл прибутку/активів – спрямовується на соціальну мету;
  • Незалежність й організаційна відокремленість від державних та комерційних установ;
  • Інклюзивне управління з використанням процесів участі та/або демократичного прийняття рішення.

Найбільш поширеною помилкою є порівняння соціального підприємництва з соціальною відповідальністю бізнесу або благодійністю, оскільки соціальне підприємство має здійснювати свою діяльність по тих же економічних законах, як і звичайне, аби ефективно розвиватись, разом з тим вирішуючи актуальну соціальну проблему. Так, соціальне та комерційне підприємництво перебирають ознаки одне одного: соціальні підприємці часто одержують прибуток за рахунок соціальних підприємств, а звичайний бізнес розвиває соціально відповідальний бізнес. Обидва види підприємництва потребують формування своєї місії, ініціативності, створення структури та схеми маркетингу. З погляду підходів соціальне та комерційне підприємництво є дуже схожими. Соціальному підприємництву притаманні ті ж критерії, що й традиційному, зокрема фінансова самостійність, ініціативність, інноваційність, масштабність, фактор ризику. Поряд з тим, йому притаманні і специфічні риси: пріоритетність соціальної мети, реінвестування прибутку у соціальний розвиток, відкритість і прозорість діяльності[3].

Соціальний бізнес покликаний вирішувати проблеми та задовольняти потреби громадян, знаходячись в площині приватного сектору, але, при цьому, потребуючи уваги та допомоги держави. Саме тому, в комплексній програмі розвитку малого та середнього підприємництва регіонів на 2021-2023 року, одним із завдань передбачена підтримка розвитку соціального підприємництва. І повномасштабне вторгнення лише підвищило пріоритетність цього завдання, з урахуванням реалізації цілеспрямованої урядової політики, спрямованої на розвиток підприємництва та самозайнятості населення.

Одним з переваг стимулювання розвитку соціального підприємництва є залучення та використання ресурсів, які не задіяні традиційним бізнесом[4]:

  • Людський капітал: це, передусім представники уразливих категорій населення, зокрема особа, яка утримує особу з інвалідністю, довготривалі безробітні та інші. Наразі урядом докладається багато зусиль щодо розширення переліку програм для їх працевлаштування, зокрема і на соціальні підприємства. Реалізацію таких програм здійснює Державна служба зайнятості, оскільки основна їх мета – це зниження витрат роботодавців на залучення та підготовку кадрів. Широкий перелік та гнучкі умови таких програм в разі їх комплексного застосування можуть надати потужний поштовх для розвитку соціальних підприємств в кожному регіоні, що особливо актуально саме зараз, враховуючи розширення та збільшення соціальної вразливих категорій населення. Державна служба зайнятості реалізує наступні програми, які допомагають роботодавцям, зокрема і соціальним підприємцям:
  • компенсація витрат роботодавцям: за працевлаштування зареєстрованих безробітних; за працевлаштування ВПО внаслідок проведення бойових дій під час воєнного стану; по частковому безробіттю внаслідок через зупинення/скорочення виробництва;
  • організація професійного навчання або надання ваучеру на навчання для отримання необхідних навичок та спеціальностей, що дозволяє вирішити одразу декілька проблем: повернути представників уразливих категорій населення на ринок праці; збагачення професійного досвіду людей задля подальшого працевлаштування;
  • надання мікрогрантів на створення або розвиток власної справи, що підвищує рівень самозайнятості населення та сприяє створенню додаткових робочих місць.
  • Споруди у власності громад. Йдеться, насамперед, про ревіталізацію будівель, які не використовуються, як майданчиків для розміщення та працевлаштування представників уразливих груп населення, спрямування отриманих прибутків на вирішення місцевих проблем, оскільки активізація підприємництва з соціальним фокусуванням є потужним інструментом подолання економічних викликів і забезпечення всебічного розвитку місцевих громад;
  • Комунікації, а саме недостатня проінформованість про соціальний вплив та значення соціальних підприємств перешкоджає виникненню зацікавленості в їх розвитку з боку як приватних інвесторів, так і широкої громадськості та споживачів[5]. Для споживачів якість та послуг залишається визначальною, але додатковий соціальний зміст стає конкурентною перевагою для понад 50% клієнтів. Соціальний підприємець, який не тільки заробляє гроші, а й покращує життя своє громади – ображчик майбутнього та є драйвером прискорення економічного відновлення регіону.


Для створення та запуску успішного соціального підприємства, в першу чергу потрібна чітка ідея, залучення мінімальних кадрових та матеріальних ресурсів, потім уже зацікавленість органів місцевого самоврядування у підтримці проєкту[6]. Щодо вибору організаційно-правової форми функціонування соціального підприємництва, то в цьому питанні є можливість вибору. Оскільки соціальне підприємництво не є окремою сферою законодавчого регулювання, соціальний бізнес має можливість обрати найбільш оптимальну організаційно-правову форму з точки зору бізнес-моделі й особливостей оподаткування та відсутності податкових пільг для здійснення такої діяльності: НУО, ГО, ФОП, ТОВ, соціальний кооператив тощо[7].

  • Також, для стимулювання розвитку соціального підприємництва на регіональному рівні пропонується здійснювати наступні заходи:

1. В обласних та територіальних програмах розвитку малого та середнього підприємництва передбачити розширення планів роботи щодо сприяння розвитку соціального підприємництва (з обов’язковим виділенням коштів обласного та місцевих бюджетів), передбачивши заходи щодо:

  • виявлення соціальної проблеми (локальних соціальних викликів та актуальних проблем громад), ефективним інструментом вирішення якої сприятиме створення соціального підприємництва;
  • визначення в кожній територіальній громаді серед мешканців громади цільової категорії громадян (категорії найбільш вразливих громадян), питання працевлаштування яких вирішить створення соціального підприємництва;
  • вивчення можливостей запровадження та функціонування соціальних підприємств для працевлаштування визначеної цільової категорії громадян, в тому числі внутрішньо переміщених осіб та учасників бойових дій;
  • визначення (складання) переліку (каталогу) приміщень, які можуть бути надані в оренду на пільгових умовах підприємцям, які створюють соціальні підприємництва;

2. Створити спільноту неформальних інвесторів, (проактивних людей, бізнес-активістів), яких об’єднує бажання розвитку міського простору і соціальної відповідальності, та які готові бути співзасновниками (співінвесторами) соціального підприємства.

3. Організувати проведення інформаційно-просвітницької кампанії в кожній територіальній громаді, зокрема тренінги та мотиваційні зустрічі з органами місцевого самоврядування, неурядовими організаціями, на базі яких можуть бути створені соціальні підприємства (потенційними засновниками (співзасновниками)) щодо етапів (нюансів) створення соціального підприємства, розробки бізнес проєкту та статуту соціального підприємства. Передбачити фінансову підтримку їх проведення з коштів бюджетів всіх рівнів, міжнародних організацій, тощо (зокрема із залученням фахівців «Дія. Бізнес»).

4. Передбачити програми із фінансової підтримки осіб, які започатковують соціальне підприємство, та підприємств, які ведуть свою діяльність із соціальною метою, надання їм компенсаційних виплат на оплату праці та внесків найманих працівників, інші пільги.

Все про соціальне підприємництво, поради для початку та розвитку ідеї соціального підприємництва, типи, переваги, бізнес-ідеї, програми підтримки та можливості для масштабування можна дізнатись за посиланням: https://business.diia.gov.ua/social-entrepreneurship.


[1] Кейс 17 – Розвиток соціальних підприємств.

[2] Згідно даних A map of social enterprises and their eco-systems in Europe, ініціатор – Directorate -General for Employment, Social Affairs and Inclusion, 2015

[3] Смаль В., Кокоть В. Що слід знати про соціальне підприємництво. Посібник. Київ, 2017. 54 с.

[4] Практичний аналіз розвитку соціального підприємництва. Організація з безпеки та співробітництва в Європі. Координатор проєктів в Україні. Київ. 54 с.

[5] Кей Т., Рідут Г.7 кроків до ефективного вимірювання впливу. Посібник з вимірювання соціального впливу. Версія 2.0, грудень 2016 р. «inFocus Enterprises. 16 c.

[6] Розвиток соціального підприємництва в Україні. Біла книга. Під загальною редакцією В. Кокотя. Київ. 2020. – 98 с.

[7] Практичний аналіз розвитку соціального підприємництва. Організація з безпеки та співробітництва в Європі. Координатор проєктів в Україні. Київ. 54 с.



Державна служба зайнятості пропонує ряд активних програм для бізнесу, які покликані допомогти у вирішенні питань працевлаштування або збереження робочих місць для соціально вразливих категорій населення:


Програма з надання роботодавцям компенсацій за працевлаштування зареєстрованих безробітних

(Постанова КМУ від 10 лютого 2023 р. № 124), яка включає:

1.1. Надання компенсації фактичних витрат роботодавця у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. 

Дія програми поширюється на роботодавців (суб’єктів господарювання), які за направленням центру зайнятості працевлаштовують осіб, які належать до наступних категорій і перебувають у статусі зареєстрованого безробітного понад один місяць:

1) один з батьків або особа, яка їх замінює і:

має на утриманні дитину (дітей) віком до шести років;

виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю;

утримує без одного з подружжя особу з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) та/або особу з інвалідністю I групи (незалежно від причини інвалідності);

2) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;

3) особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;

4) особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» залишилося 10 і менше років;

5) особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

6) особи, стосовно яких згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, після їх звільнення;

7) довготривалі безробітні, які перебувають у статусі зареєстрованого безробітного понад 6 місяців

Термін працевлаштування: не менше ніж на два роки. Загальна тривалість виплати компенсації становить 12 місяців протягом двох років.

Розмір компенсації: сума фактично сплаченого єдиного внеску, але не більше двох розмірів мінімального єдиного внеску.

1.2. Надання компенсації у розмірі 50% фактичних витрат на оплату праці, але не більше розміру мінімальної заробітної плати.

Дія програми поширюється на роботодавців (суб’єктів господарювання), які за направленням центру зайнятості працевлаштовують громадян, які перебувають у статусі зареєстрованого безробітного понад 1 місяць, з числа:

осіб з інвалідністю, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

учасників бойових дій, зазначених у пунктах 19-21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

осіб, яким до настання права на пенсію за віком залишилося не більше п’яти років.

Термін працевлаштування: не менше ніж на рік. Загальна тривалість виплати компенсації становить 6 місяців протягом року. Розмір компенсації становить 50 % фактичних витрат на оплату праці, але не може перевищувати розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент виплати.

1.3. Надання компенсації у розмірі 50% мінімальної заробітної плати.

Дія програми поширюється на роботодавців (суб’єктів господарювання), які за направленням центру зайнятості працевлаштовують громадян, які перебувають у статусі зареєстрованого безробітного понад 1 місяць, з числа:

молоді до 25 років, страховий стаж яких становить менше 12 місяців;

молоді до 35 років, які працевлаштовуються на перше робоче місце;

громадян, які звільнилися зі строкової військової (альтернативної) служби (незалежно від віку) і працевлаштовуються на перше робоче місце.

Загальна тривалість виплат становить 6 місяців протягом року. Розмір компенсації становить 50 % мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент виплати.

Право на отримання такого виду компенсації надається роботодавцю за умови працевлаштування зареєстрованих безробітних з числа внутрішньо переміщених осіб за направленням центру зайнятості на умовах строкових трудових договорів і збереження гарантій зайнятості таких осіб протягом періоду, що перевищує тривалість виплати у 2 рази.

Розмір компенсації: фактичні витрати на оплату праці, але не вище двох розмірів мінімальної заробітної плати, установленої законом.

Компенсація здійснюється за кожен непарний місяць роботи протягом року, але не більше ніж за шість календарних місяців.

Право на отримання такого виду компенсації надається роботодавцю за кожну працевлаштовану особу з числа внутрішньо переміщених осіб на умовах строкового або безстрокового трудового договору (контракту), гіг-контракту, зокрема за сумісництвом, яким забезпечено працевлаштування такої особи з розміром заробітної плати за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не нижчим розміру мінімальної заробітної плати.

Компенсація витрат надається у розмірі 6700 гривень щомісяця за кожну працевлаштовану особу, за яку роботодавцем сплачується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Загальна тривалість надання такої компенсації не може перевищувати двох місяців з дня працевлаштування особи.

Допомога по частковому безробіттю надається застрахованим особам (працівникам та фізичним особам-підприємцям) у разі втрати ними частини заробітної плати (доходу) у зв’язку із зупиненням (скороченням) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) з причин: економічного, технологічного характеру, виникнення надзвичайної ситуації, введення надзвичайного або воєнного стану, встановлення карантину.

Право на таку допомогу мають застраховані особи, за яких (які) протягом останніх шести місяців, що передують місяцю, в якому почалося зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), що призвело до втрати ними частини заробітної плати (доходу), сплачено (сплатили) єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. У разі коли протягом останніх шести місяців до звернення про надання допомоги по частковому безробіттю законодавством надано право окремим роботодавцям або фізичним особам - підприємцям, які є застрахованими особами, не сплачувати єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, застосовуються попередні 180 календарних днів до такого періоду.

Допомога надається за зверненням роботодавця або фізичної особи-підприємця, яка є застрахованою особою.

Максимальний розмір допомоги не може перевищувати 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Тривалість такої виплати не більш як 180 календарних днів сумарно протягом 36 місяців з дня зупинення (скорочення) виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг).

Державна служба зайнятості має власну мережу сучасних центрів професійно-технічної освіти, які готують фахівців за 95 професіями та 335 освітніми програмами.

Після закінчення навчання слухачам видається документ державного зразка про присвоєння відповідної кваліфікації.

У межах вирішення соціальних питань центри професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості співпрацюють з пенітенціарними установами щодо організації навчання осіб, позбавлених волі, за окремими освітніми програмами.

Для підтримання конкурентоспроможності окремих категорій громадян організовується навчання за ваучерами (Постанова КМУ від 20 березня 2013 року № 207), які надаються за затвердженим Мінекономіки переліком професій та спеціальностей.

6. Надання мікрогрантів на створення або розвиток власної справи.

Кошти надаються на безповоротній основі за умови дотримання Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (Постанова КМУ від 21 червня 2022 року № 738).

Сума мікрогрантів за програмою «Власна справа» - від 50 до 250 тисяч гривень. Основною вимогою отримання коштів є створення нових робочих місць.

Подати заявку на отримання мікрогранту можна через Портал Дія. До заяви обов’язково додається бізнес-план щодо започаткування нового або розвитку вже діючого бізнесу.

Рішення щодо надання мікрогрантів приймає Державний центр зайнятості. Після перевірки на відповідність вимогам та погодження бізнес-проєкту грантові кошти перераховуються на окремий рахунок заявника в Ощадбанку.

Впродовж трьох років підприємець повертає отриману суму коштів шляхом сплати податків та зборів, передусім за працевлаштованих працівників.

Кабінет Міністрів 30 березня 2023 року ухвалив Постанову №286 про розширення з 10 квітня 2023 року програми надання безповоротних грантів у рамках проєкту єРобота, яка включатиме окремі напрями для ветеранського бізнесу.

Програма передбачає надання грантів на суми, які не можуть перевищувати 250 тисяч гривень, 500 тисяч гривень та 1 мільйон гривень:

до 250 тисяч гривень можна отримати на власний бізнес за умови створення щонайменше одного робочого місця;

до 500 тисяч гривень може отримати член родини учасника бойових дій за умови створення щонайменше двох робочих місць. Співфінансування за цією програмою таке: 70% надає держава, 30% — власні кошти підприємця;

до 1 млн гривень зможе отримати учасник бойових дій, якщо він до цього вже був підприємцем та не менш ніж три роки був зареєстрований як ФОП. Головна умова — створити від чотирьох робочих місць, із яких щонайменше два — це ветерани або люди з інвалідністю внаслідок війни. Тут так само співфінансування буде 70% на 30%.

Для отримання більш детальної інформації щодо працевлаштування та реалізації активних програм зайнятості ви можете звернутися до найближчого центру зайнятості.