У липні 2014 року просуваючись у напрямку Донецька, сили АТО брали під контроль донецькі передмістя. Завдання визволити Красногорівку командування Сектору «Б» поклало на дніпропетровський 20-й батальйон територіальної оборони, посилений спецназівцями з 3-го полку, добровольцями «Донбасу» і «Правого сектору», а також кількома одиницями важкого озброєння та бронетехніки.
1 серпня 2014 року дві штурмові групи сил АТО обійшли Красногорівку з півночі та зайшли у місто з тилу. Атака українських військ зі сходу стала абсолютною несподіванкою для бойовиків. Одна зі штурмових груп атакувала центральну частину міста з адмінбудівлями, водночас інша прочісувала південну, промислову частину Авдіївки.
Військовий спецназ діяв у північній частині міста. Нечисельна група 20-го БТрО сковувала та відволікала ворога на заході. Опорний пункт бойовиків в районі Собачої гірки був знищений мінометним вогнем. Оборона противника розвалилася майже відразу. Єдиною серйозною сутичкою став бій у районі міського військкомату. Силам АТО знадобився день для визволення Красногорівки.
Під час боїв за звільнення Красногорівки від російських терористів загинув солдат 51- ї окремої механізованої бригади старший водій Роман Власюк - в його БТР поцілив ворожий снаряд. Указом Президента України від 4 червня 2015 року він посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Сьогодні, у 12-ту річницю звільнення Красногорівки від російської окупації, ми згадуємо кожного військового, який боровся за українське місто та пам’ятаємо їх подвиг.