1 вересня 1939 року, у день нападу нацистської Німеччини на Польщу, почалася Друга світова війна. Тоді ж перші німецькі авіабомби впали на Львів, Стрий, Самбір та інші міста західноукраїнських земель, які перебували у складі Польської Республіки. Близько 120 тисяч українців зустріли ворога зі зброєю в руках у лавах польської армії з перших годин конфлікту.
Вже 3 вересня Велика Британія та Франція оголосили Німеччині війну, що остаточно перетворило цей напад на глобальне протистояння. Передумовою цієї трагедії став Пакт Молотова — Рібентропа від 23 серпня 1939 року, чий секретний протокол розділив Східну Європу, внаслідок чого 17 вересня радянська Червона армія окупувавала західноукраїнські землі. СРСР вступив у війну на боці агресора, а його ідеологічна машина до самого нападу Гітлера на радянський союз на всі лади лаяла Англію і Францію як головних розпалювачів війни. Протягом майже двох років сталін проводив агресивну загарбницьку політику – війна проти Фінляндії, окупація Литви, Латвії, Естонії та належних Румунії Бессарабії і Північної Буковини.
Поступово конфлікт охопив усю планету, сформувавши кілька фронтів: Європейський (Західний та Східний), Тихоокеанський, Середземноморсько-Північноафриканський, а також морську Битву за Атлантику. На цьому тлі роль України стала визначальною та трагічною: через колосальні ресурси українські землі стали головним об’єктом загарбницьких планів Гітлера та стратегічним плацдармом сталіна.
Внесок українського народу в розгром нацизму став глобальним: понад 6 мільйонів українців воювали у Червоній армії (зокрема легендарний льотчик Іван Кожедуб), десятки тисяч билися в арміях західних союзників та брали участь у висадці в Нормандії (як сержант Майкл Стренк). Важливим чинником став і визвольний рух. ОУН та УПА під проводом Романа Шухевича вели боротьбу на два фронти за незалежність України.
Героїчною сторінкою став і внесок українських жінок. Сотні тисяч українок служили зв’язківками, лікарками та льотчицями. Снайперка Людмила Павличенко знищила 309 окупантів і стала першою радянською громадянкою, яку прийняли у Білому домі. У підпіллі ОУН та УПА жінки діяли як розвідниці та медики Українського Червоного Хреста, а поетка Олена Теліга, яка попри всі небезпеки у 1941 році повернулася до Києва, щоб відроджувати українське культурне життя в столиці, була розстріляна нацистами у Бабиному Яру.
Безпосередні наслідки 1939 року кардинально змінили долю регіону. Західні області України увійшли до складу УРСР. Це об’єднало більшість українських земель, але принесло жорстоку радянізацію, репресії проти інтелігенції та масові депортації до Сибіру. Уся територія України була двічі спустошена боями й повністю окупована.
Для України завершення війни мало подвійне значення. З одного боку, її колосальний внесок у перемогу та величезні жертви (близько 8 мільйонів загиблих співвітчизників) отримали міжнародне визнання — Україна стала однією з держав-засновниць ООН. Крім того, у червні 1945 року до УРСР було приєднано Закарпаття, що практично завершило тривалий процес формування сучасних українських кордонів. З іншого боку, перемога над нацизмом не принесла українському народові омріяної свободи, а обернулася поверненням комуністичного терору. Його проявом стали депортація кримських татар та інших народів із Криму, масовий штучний голод 1946–1947 років, депортації етнічних українців Польщі, повернення репресій, повторна радянізація західної України, спроби знищення Української автокефальної православної та Української греко-католицької церков тощо.
Сьогодні російська пропаганда активно культивує міфи про Другу світову війну не лише всередині власної країни та серед держав, які колись були частиною СРСР, а й намагається маніпулювати громадською думкою в Європі та цілому світі. Саме привласнення статусу «головного переможця» російською федерацією і перетворення перемоги над нацизмом на культ, пропаганду війни стало ідейним підґрунтям рашизму - російської версії нацизму. Він несе загрозу не лише незалежності та суверенітету нашої держави, а й міжнародному правопорядку та безпеці всього людства, сучасного світу та демократії.
росія, копіюючи нацистську риторику про «захист співвітчизників» та ігноруючи міжнародне право й Будапештський меморандум, анексувала Крим і розв’язала війну проти України, найбільший, після Другої світової, збройний конфлікт в Європі, який так само супроводжується численними руйнуваннями міст, воєнними злочинами та актами геноциду.
Понад 12 років українці зі зброєю в руках захищають не тільки себе, а всі країни Європи від російської експансії і дають шанс на побудову більш тривкого миру і створення нової, більш справедливої, світової системи безпеки. Сьогодні в умовах агресії єдиний шлях відновлення миру – перемогти загарбника.