Минуло 10 років від дня, коли відбувся незаконний референдум у Криму. Десятиліття тому, 16 березня 2014 року, російські окупанти під дулами автоматів провели в Криму так званий «референдум» про статус півострова, за результатами якого росія включила Крим до свого складу. Цю імітацію «референдуму про статус автономії» зрештою і було здійснено маріонетковою владою півострова для остаточної реалізації плану окупації росією Криму у 2014 році.
Псевдореферендум був призначений 27 лютого 2014 року Верховною Радою Криму. Спочатку йшлося про його проведення 25 травня, згодом дату перенесли на 30 березня, а потім — на 16 березня. На «референдумі» було поставлено два питання: про відновлення конституції Криму 1992 року і про входження Криму до складу росії.
ООН, СНД, ЄС та ОБСЄ своїх офіційних спостерігачів не надсилали - «референдум» проводився під тиском російських військ та російських козачих загонів. За різними свідченнями учасників подій 2014-го, до «ухвалення» рішення для входження півострова до складу росії депутатів Верховної ради Криму примушували «ополченці» за підтримки БТР російської морської піхоти.
За оголошеними згодом окупантами результатами «референдуму», за приєднання до росії у Криму (крім Севастополя) буцімто проголосувало 96,77 % учасників голосування, у Севастополі — 95,6 %. На сайті ради при президентові росії з питань розвитку громадянського суспільства та прав людини на короткий час з'явилася інформація, що у «референдумі» брало участь не більше 30 %, з яких близько 50 % висловилося за приєднання до рф; дані про 30—40-відсоткову явку оприлюднив і Меджліс кримськотатарського народу.
У Севастополі проходив окремий «референдум», бо місто не входить до Автономної Республіки Крим.
Сотні тисяч людей різних національностей на заклик Меджлісу кримськотатарського народу бойкотували цей так званий «референдум». Всі так звані «виборчі дільниці» у місцях компактного проживання кримських татар були абсолютно порожніми, а в деяких населених пунктах взагалі закритими.
Корінний народ Криму – кримські татари, бойкотувавши референдум, чітко позначив свою позицію і своє право на самовизначення відповідно до міжнародного права. Генеральна Асамблея ООН визнала «референдум» незаконним. Європейський Союз, США і низка інших країн також визнали, що референдум не має законної сили.
Голова Правління Кримськотатарського Ресурсного Центру, член Меджлісу кримськотатарського народу, координатор руху Liberate Crimea Ескендер Барієв, згадуючи ті дні, підкреслює: «Моя позиція була принципова: я говорив про те, що народ, який веде багаторічну ненасильницьку боротьбу, спираючись на міжнародне право, жодною мірою не може підтримувати країну, яка порушує суверенітет цілої держави і порушує міжнародне право».
Дії представницького органу кримських татар та всього кримськотатарського народу у ті дні були дуже важливими та значимими. Так, 15 березня 2014 року Меджліс кримськотатарського народу ухвалив звернення до Верховної Ради України і всього українського народу. І завдяки цьому зверненню 20 березня 2014 року Верховна Рада України визнала кримських татар корінним народом Криму, а Меджліс і Курултай кримських татар – представницькими органами народу.
Барієв наголошує: «Те, що Меджліс кримськотатарського народу і всі кримські татари своїм зверненням самовизначилися з тим, що вони підтримують суверенність Української держави, є важливим та необхідним інструментом упродовж усіх цих 10 років боротьби».
Представник Крайової ради українців Криму, координатор групи «Гуманітарна політика» експертної мережі «Кримська платформа» Андрій Щекун у своїх спогадах говорить: «16 березня 2014 року особисто з побратимом Анатолієм Ковальським перебував в підвалі військкомату в Сімферополі, де нас насильницьки утримували російські агенти та колаборанти. У ніч з 16 на 17 над нами, полоненими, знущалися кримські беркутівці, що зрадили присязі України і перейшли на бік ворога, країни-агресора рф».
Андрій Щекун переконаний, що наслідки того дня слід проаналізувати і зробити висновки. Важливо документувати всі антидержавні дії, що були вчинені рашистами та їхніми поплічниками 16 березня 2014 року. Це належить зробити професійно, щоб забезпечити правове юридичне поле з фактами для майбутнього розгляду справи в Міжнародному трибуналі, який має утворитися й розглянути справи російських злочинів на території суверенної незалежної України.
Фахівці-правознавці наголошують, що юридична нікчемність так званого «референдуму» 16 березня 2014 року була одразу зрозуміла усім обізнаним у положеннях Конституції АРК та Конституції України. Так, пункт 7 частини 1 статті 18 Конституції АРК передбачає можливість призначення проведення місцевого (республіканського) референдуму, але виключно з питань, віднесених до повноважень Автономії, а, як відомо, питання зміни території України відповідно до статті 73 Конституції України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом.
Окупанти навіть тоді розуміли, що не мають належної підтримки свого протиправного задуму серед населення Криму: саме тому дата проведення «референдуму» декілька разів переносилася з 25 травня на 16 березня. Але навіть це їм не дуже допомогло: у фарсі під назвою «общєкримскій рєфєрєндум» за даними російських спецслужб взяли участь не більше третини населення Кримського півострова, хоча зайди постійно намагаються поширювати брехню про участь нібито «подавляющєго большіства насєлєнія – болєє 80%».
«Смішно стверджувати, як це люблять робити кремлівські сидільці, що, мовляв, у 2014 року Крим зробив «свій історичний вибір на користь росії». Незважаючи на те, що в Криму завжди були помітні проросійські настрої (ну як же без них, оскільки, після вигнання у 1944 році корінного кримськотатарського народу, москва заселила півострів переселенцями з внутрішніх областей росії), кількість прихильників російського статусу Криму наприкінці 2013 року серед жителів Криму не перевищувало 30-34%», – підкреслює Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.
Більшість членів ООН підтримали Україну в її оцінці цього «референдуму» та 27 березня 2014 року ухвалили резолюцію Генассаблеї ООН 68/262 щодо невизнання законності цього «референдуму» й підтримали територіальну цілісність України в міжнародно визнаних кордонах. По суті вони підтвердили: Крим – це Україна! Фейки агресора зі злочинним «кримським референдумом» 2014 року ніколи не сприймалися державами та народами світу як такі, що мають будь-яке відношення до волевиявлення чи демократії. Повторення цього фарсу у вимірі таких самих злочинних «референдумів» під час замаху на анексію росією чотирьох материкових регіонів України в 2022 році прямо свідчить, що агресія, беззаконня та геноцид з боку кремля можуть і мають бути невідкладно зупинені.
Зараз, коли минули десяті роковини окупації Криму і два роки від початку повномасштабної війни рф проти України, представники демократичних сил, усі патріоти України закликають міжнародне співтовариство і міжнародні організації посилити тиск на державу-агресора з метою деокупації всіх незаконно загарбаних росією територій України, зокрема й півострова Крим.
Ми боролися тоді, переможемо зараз!