11 грудня 2025 року в Україні відзначають День пам’яті євреїв і кримчаків, які загинули в роки Другої світової війни. Цю пам’ятну дату було встановлено Верховною Радою Автономної Республіки Крим у 2004 році на вшанування жертв нацизму.
Згідно з переписом населення 1926 року, у Криму проживав 39 921 єврей та 6 тисяч «кримських євреїв», як тоді називали кримчаків, представників одного з корінних народів України, які сформувалися у Криму. Перепис 1939 року не враховував кримчаків окремо, за ним в Криму проживало 65 452 євреї, серед них, ймовірно, було понад 7 тисяч кримчаків.
Після нападу нацистської Німеччини на СРСР розпочалася евакуація населення та господарства з території Кримського півострова. Так, за даними німецької окупаційної влади, на початок листопада 1941 року в Криму зафіксовано 40 тисяч євреїв.
Окупаційна влада розглядала питання про «расову належність» караїмів і кримчаків. Представники обох груп були переважно тюркомовними та пов’язаними з юдаїзмом. Нацистські відомства вивчали походження караїмів ще перед початком Другої світової війни. Його обговорювали й пізніше, як у РСХА (Головне управління імперської безпеки), так і в Міністерстві східних окупованих територій, особливо після нападу Німеччини на СРСР.
Переважала думка, що караїми за походженням не євреї і не належать до єврейської релігійної громади. Відтак нацисти не здійснювали їх масового цілеспрямованого знищення. Кримчаків же нацистський режим вважав євреями, які розмовляють татарською мовою і перебувають у змішаних шлюбах із представниками інших громад. Це означало їхнє неминуче знищення нацистами.
За листопад-грудень 1941 року нацисти вбили більшість євреїв і кримчаків у містах. Так, відомо, що 20 листопада євреїв Євпаторії зібрали біля вокзалу, а 25-26 листопада розстріляли (загинуло 603 особи), 9-11 грудня у протитанковому рові на 10-му кілометрі шосе Сімферополь-Феодосія вбили 12 тисяч (за іншими даними — понад 14 тисяч) сімферопольських євреїв, з них — 1500 кримчаків, а 18 грудня в Ялті євреїв вивезли до Магарача, де розстріляли 1500 осіб. Було повністю знищено євреїв Карасубазара, Бахчисарая, Керчі, Феодосії та інших міст.
Встановити точну кількість єврейських та кримчацьких жертв складно через брак джерел, особливо донесень і зведень із сільської місцевості. Проте, за даними німецьких звітів, від середини листопада 1941 року до кінця березня 1942 року підрозділи айнзацгрупи «Д» вбили в Криму 30 211 євреїв. Зокрема, з 16 листопада до 15 грудня 1941 року знищено 2 504 кримчаки.
Далі вбивства продовжувалися, але вже не були такими масовими. У липні 1942 року, після захоплення Севастополя, було вбито, за різними даними, від 1500 до 4200 євреїв, серед яких були як цивільні, так і військовослужбовці. Враховуючи всі дані, більшість істориків говорить про близько 40 тисяч жертв серед євреїв і кримчаків.
Після вигнання нацистів із Криму живими лишалося лише 499 осіб. Дослідники констатують, що нацисти вбили близько 80% кримчаків від їх довоєнної кількості. Втрата основної частини етнічної спільноти мала незворотні наслідки. Серед знищених були майже всі представники старшої вікової групи — зберігачі та носії традицій, мови та культури.
Серед мешканців Кримського півострову були й ті, хто під страхом неминучої смерті рятував і переховував євреїв та кримчаків від нацистського нищення. Наразі відомо 68 імен Праведників народів світу, що проживали в Криму.
За матеріалами Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим