Цей день відзначають із 1975 року за ініціативою В’ячеслава Чорновола, який закликав протистояти репресіям і жорстокості радянського режиму. Саме у неволі він закликав відзначати День українського політв’язня – голодуваннями і протестами. Саме В’ячеслав Максимович наполіг на цій окремій даті (на відміну від російських дисидентів, які відзначали 30 жовтня), щоб у хроніці терору і репресій щодо інакодумців саме 12 січня визначити Днем українського політв’язня.
Дата була обрана невипадково, адже трьома роками раніше, 12-14 січня 1972 року, відбулася друга за своїми масштабами, після 1965 року, зачистка патріотично налаштованих представників суспільства. Сьогодні ці події називають «арештована коляда» або «генеральний погром» українського шістдесятництва. Тоді за дві доби було затримано та заарештовано більшість відомих представників національно-демократичного руху України, які боролися за незалежність України, – правозахисників, дисидентів.
Представниками цього руху були відомі учасники національно-демократичного антитоталітарного опору: Іван Світличний, Євген Сверстюк, Василь Стус, В’ячеслав Чорновіл, Ірина та Ігор Калинці, Леонід Плющ, Микола Плахотнюк. Це далеко не вичерпний перелік тих, хто зазнав переслідувань.
Майже всі заарештовані були засуджені за одіозною статтею карного кодексу СРСР «антирадянська агітація та пропаганда» і відправлені відбувати свої терміни у табори до Мордовії, Пермської області та Сибіру в росії, Казахстану, закриті в психлікарнях, позбавлені роботи чи звільнені з навчання.
Із 2014 року День українського політв’язня є по-новому актуальним. Адже російський режим продовжує незаконно утримувати і катувати у своїх тюрмах українських політичних в’язнів. путінська влада продовжує ув’язнювати громадян України, усіх національностей, які виступають проти окупаційної влади та агресії кремля. Утримувалися в російських в’язницях за політичні погляди Олег Сенцов, Роман Сущенко, Асан Чапух та інші.
Із початком повномасштабного вторгнення рф на територію України жертвами російського терору стають усі, хто підтримує українську незалежність ті суверенітет. Серед вбитих, закатованих, полонених російською владою - науковці, письменники, громадські діячі, представники органів місцевого самоврядування, мешканці міст та селищ, які виступили проти путінської агресії.
Серед колишніх політв`язнів був і Генадій Афанасьєв - активіст громадянського спротиву російській окупації Криму, політв'язень, затриманий 9 травня 2014 року на одній з вулиць Сімферополя. Він - один із обвинувачених у справі так званих «терористів групи Сенцова». Був заарештований до того, як співробітники фсб взяли під варту Олега Сенцова та Олександра Кольченка. 31 липня 2015 року, виступаючи на суді у справі Сенцова й Кольченка як свідок обвинувачення, Афанасьєв заявив, що відмовляється від попередніх свідчень, оскільки вони були зроблені під тортурами.
14 червня 2016 року Геннадія Афанасьєва було обміняно та вислано в Україну. З перших днів повномасштабної війни чоловік став на захист України у складі 130 батальйону ТРО 241 бригади. Патріот України, колишній політичний бранець кремля, мужній воїн Геннадій Афанасьєв загинув 18 грудня 2022 року в районі с. Золотарівки Луганської області. Прощання з військовослужбовцем відбулось 30 грудня у Михайлівському Золотоверхому соборі. Його було поховано у Вишневому Київської області.
Станом на грудень 2022 року, за інформацією першої заступниці міністра закордонних справ України, понад 140 громадян України були незаконно заарештованими росією за політично мотивованими звинуваченнями, і ця кількість продовжує зростати. З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну злочинна окупаційна влада винесла вироки кримським політв’язням, загальний термін ув’язнення яких вже становить понад 1300 років.
Україна постійно намагається за допомогою переговорів та міжнародних інституцій повернути всіх незаконно ув’язнених росією. Так, за словами постійної представниці Президента України в АРК Таміли Ташевої, Туреччина проводить переговори з рф щодо звільнення групи українських політв’знів, однак про конкретні імена чи терміни говорити зарано, адже звільнення політв'язнів - це набагато складніший процес.
Вже зараз ми можемо говорити про те, що путінський режим повністю наслідує сталінські методи боротьби з українцями та перевершив навіть радянський тоталітаризм доби «застою».