У березні 1928 року органи об’єднаного державного політичного управління усрр провели операцію «зі зняття українського антирадянського активу», внаслідок якої було заарештовано понад 400 осіб. Боротьба з «українською контрреволюцією» передбачала посилення репресій радянської влади проти українських селян та інтелігенції.
Водночас на квітневому пленумі цк кп(б)у було озвучено тезу про економічну контрреволюцію «старих» фахівців, аби перекласти на них відповідальність за аварії та катастрофи на виробництві, що ставали наслідком форсованої індустріалізації.
У травні 1928 року радянські органи державної безпеки провели операцію з арешту понад 100 «шкідників» у вугільній промисловості Донбасу, спрямовану проти дореволюційних технічних кадрів. Ця операція увійшла в історію як «Шахтинська справа».
Вже 18 травня 1928 року у москві почалося судове засідання у «шахтинській справі». Підсудним інженерам інкримінували «контрреволюційну змову», «колосальну шкідницьку роботу, спрямовану на руйнування вугільного господарства», яка начебто одночасно здійснювалася на користь кількох держав – Польщі, Франції та Німеччини.
Суд над «шахтинцями» став прологом боротьби зі «шкідниками» у всьому радянському союзі. У 1928 році були викриті аналогічні «шкідницькі» організації у «Південсталі», на Дніпробуді та інших. Об’єктом для репресій виступила стара технічна інтелігенція.
«Шахтинська справа» стала одним з найяскравіших прикладів театралізованих судових процесів у радянській історії, який активно висвітлювали журналісти. На цей суд видавали квитки, і глядачі могли спостерігати за ним, як за виставою в театрі. У судовому процесі, крім держобвинувачів, брали участь 42 громадських обвинувачі, 15 адвокатів, його хід висвітлювали 120 журналістів, у тому числі закордонних. Репортажі із зали суду передавали по радіо, знімали для кінохроніки, на сторінках газет публікували докладні звіти. За два тижні судові засідання відвідали 30 тис. глядачів, відбувалися демонстрації трудящих із вимогами суворого покарання «злочинців».
«Шахтинська справа» використовувалася керівництвом срср для маніпуляції громадською думкою та подальшої організації сфальсифікованих судових процесів.
Суд виправдав чотирьох із 53 підсудних, ще чотирьом призначив умовне покарання. 9 осіб було засуджено до ув’язнення терміном від 1 до 3 років, а більшість підсудних — терміном від 4 до 10 років. 11 осіб було засуджено до розстрілу (5 із них було розстріляно 9 липня 1928 року, шістьом цвк срср пом’якшив міру покарання).
Так почалися масові репресії проти технічної еліти.