З метою зміцнення національної єдності, збереження музичної спадщини, утвердження державності та на підтримку українських музикантів, чиї твори продовжують звучати в Україні та за її межами, постановою Верховної Ради України від 27 травня 2026 року № 4884-IX запроваджено День української музики. Свято відзначатиметься щороку у третю суботу вересня. Цьогоріч свято відзначається вперше і припадає на 19 вересня.
Музика завжди була і залишається дзеркалом своєї епохи, безпосередньо відображаючи соціальні зміни, політичні потрясіння, технічний прогрес та духовні пошуки людства.
Українська музика - частина культурної спадщини, що формувалася протягом століть. Народна пісня, кобзарська традиція, церковний спів, професійна композиторська школа, хорова та симфонічна музика, сучасна естрада й авторська пісня - різні форми українського музичного мистецтва мають спільну рису: вони зберігають досвід поколінь і відображають зміни, які переживало українське суспільство.
Українська музика неодноразово ставала способом заявити про існування української культури там, де її намагалися обмежити або витіснити. Особливо виразно це проявилося на початку ХХ століття, коли українські композитори та виконавці працювали над розвитком національного репертуару, записували народні пісні, створювали хорові колективи та представляли українське мистецтво за кордоном.
Музична культура Донеччини формувалася не в одному культурному середовищі. Тут перепліталися традиції українського степу, міська культура, професійна музична освіта, народний спів та культурні традиції різних спільнот. Ця різноманітність стала частиною музичного обличчя регіону.
Саме на Донеччині народилися або сформувалися митці, які заклали фундамент української та світової музичної культури:
Сергій Прокоф’єв - один із найвпливовіших композиторів XX століття.
Микола Леонтович - хоч композитор народився на Поділлі, його творчий злет тісно пов’язаний із Донеччиною. У 1904–1908 роках він жив і працював на залізничній станції Гришине (сучасний Покровськ), де заснував перший в Україні хор робітників-залізничників і працював над культовим «Щедриком».
Анатолій Солов’яненко - видатний український тенор зі світовим ім’ям, який став символом української оперної сцени, прославляючи українську пісню в Метрополітен-опера та Ла Скала.
Іван Карабиць - видатний український композитор та диригент. Його син, Кирило Карабиць, сьогодні є відомим у світі диригентом, який активно популяризує українську класику в Європі.
Крім того, донецька поетична школа та класики поезії, чиє життя було пов’язане з Донеччиною, подарували українській культурі десятки потужних пісенних хітів.
Поет-романтик XIX століття, який народився та жив у Слов’янську, Михайло Петренко є автором однієї з найвідоміших українських пісень у світі «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю...». Вона звучить у виконанні Анатолія Солов’яненка, Мусліма Магомаєва, Олександра Пономарьова та багатьох інших. Саме ця пісня стала першою, що пролунала у космосі (її співав перший український космонавт Павло Попович у 1962 році).
Один із найніжніших українських ліриків, Володимир Сосюра, дитинство і юність якого пройшли на Донеччині, подарував українській культурі патріотичний вірш-заповіт «Любіть Україну», покладений на музику багатьма композиторами. Сучасну версію пісні на поезію Сосюри виконували гурти «Тінь Сонця», «KOZAK SYSTEM» та інші.
Лірика одного із головних символів Донеччини Василя Стуса дуже популярна серед сучасних рок- та інді-виконавців: «У залі заграв» композиція від гурту «Без Обмежень»; «Верни до мене, пам’яте моя» трек гурту «ТаРута»; «Терпи, терпи — урветься призволяще» пісня львівського гурту «Плач Єремії»; «Ще й до жнив не дожито» в інтерпретації гурту «Тінь Сонця» та багато інших
Сьогодні Донецька область продовжує зберігати та популяризувати пісенну спадщину краю. Зокрема, носії автентичного співу передають традиційні мелодії, а окремі зразки пісенної спадщини внесені до обласного переліку нематеріальної культурної спадщини.
День української музики — це про голос, який неможливо вилучити з історії. Українська музика переживала заборони, репресії, війни та вимушене мовчання, але щоразу поверталася до людей. Сьогодні вона продовжує звучати — і разом із нею звучить Україна.