Щороку 2 квітня, у день народження видатного данського казкаря Ганса Крістіана Андерсена, відзначається Міжнародний день дитячої книги. Свято було започатковане у 1967 році за ініціативи Міжнародної ради з дитячої книги з метою привернення уваги до дитячої літератури, популяризації читання та формування у дітей любові до книги як важливого джерела знань і духовного розвитку.
Дитяча література як жанр з’явилася не так вже давно. Розважальні та повчальні історії передавалися здебільшого з вуст в уста. Колискові пісні, казки, народні оповідання становили початки дитячої літератури. Та перші серйозні кроки зі створення дитячої літератури з’явилися тільки у 18-му столітті після того, як заговорили про інститут дитинства. До цього діти ставилися на однаковий рівень з дорослими, тому окремої спеціалізованої літератури для них не випускали.
У 1744 році світ побачила перша дитяча книжка розважального характеру під назвою «Маленька гарненька кишенькова книжечка». Її автором та видавцем був популяризатор дитячої книги тих часів – Джон Ньюбері. Видання відрізнялося гарною обкладинкою та захоплювало дітлахів веселими іграми та яскравими ілюстраціями.
Розвиток друкарства, поширення грамотності серед широкого загалу, поява нових читачів, зниження ціни на друковані видання – все це призвело до підвищення попиту на дитячі книжки. А 1865 рік ознаменувався появою нового стилю у створенні дитячої літератури, оскільки світ побачила фентезійна книга Льюіса Керолла – «Аліса в країні чудес».
Перша друкована дитяча книга в Україні з’явилася в 1574 році. Це було навчальне видання під назвою «Руська граматика, або Буквар». Підручник видав перший український книговидавець Іван Федоров у львівській друкарні. До складу видання увійшла абетка, а також зразки та вправи читання. В ці часи здебільшого випускалися навчальні дитячі книги. А вже у 18-му столітті починають виходити книги для читання.
Відомими дитячими письменниками тих часів були Іван Максимович, Ігнатій Максимович, Іван Пашковський, Григорій Сковорода тощо. Саме завдяки Григорію Сковороді в дитячій літературі вперше з’явилися просвітницькі ідеї. Його відомі дитячі твори: «Ой пташино-жовтобоко», «Гей, поля, поля зелені», різноманітні байки, епіграми тощо.
Величезний вклад у розвиток дитячої української книжки зробив Іван Франко. Під кінець 18-го – на початку 19-го століття виходять казки та оповідання для маленьких читачів. Автор не просто пише казки, а намагається скерувати дитячу уяву від казкових героїв та подій до реалій справжнього життя. Франкові оповідання розповідають про життя простих сільських дітей – «Малий Мирон», «Грицева шкільна наука», «Під оборогом», «Олівець» та багато інших. Діти з захопленням зачитувались казкою «Лис Микита».
Сучасна українська дитяча література представлена низкою яскравих імен, серед яких Всеволод Нестайко, Катерина Міхаліцина, Татуся Бо, Сашко Дерманський, Галина Вдовиченко, Сергій Гридін та багато інших.
Літературно-мистецькі заходи, які проходили на Донеччині до початку повномасштабного російського вторгнення на територію України, як-от літературно-мистецький фестиваль «Кальміюс», Нью-Йоркський літературний фестиваль, знайомили з сучасною дитячою літературою маленького читача, формуючи культуру читання.
На жаль, сьогодні, ворог продовжує цілеспрямоване знищення української культури, руйнуючи друкарні, обстрілюючи та спалюючи бібліотеки з їх фондами. На окупованих територіях відомі непоодинокі випадки вилучення та знищення українських художніх книг. Все це є частиною стратегії знищення української ідентичності та культурного коду нації.
Міжнародний день дитячої книги — це не лише про літературу. Це про зв’язок поколінь, про силу слова, яке здатне підтримати, навчити й надихнути навіть у найскладніші часи. Сьогодні українська дитяча книга – це водночас і про дитинство, і про стійкість: вона допомагає маленьким українцям зростати зі світлом у серці, вірою в добро та усвідомленням власної причетності до майбутнього країни.