2 серпня Україна разом з усім цивілізованим світом вшановує пам’ять жертв нацистського геноциду ромів. У цей день 80 років тому гітлерівський режим вчинив страшний злочин проти людства – в газових камерах табору смерті Аушвіц-Біркенау було живцем спалено близько трьох тисяч безневинних чоловіків, жінок, дітей. Єдиною їхньою «провиною» була належність до ромської національності. «Калі траш» у перекладі з ромської означає «чорний жах». Так називають період в історії ромів за часів Другої світової війни.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 08 жовтня 2004 року Міжнародний день голокосту ромів в Україні відзначають на державному рівні.
За роки Другої світової війни нацисти, здійснюючи расистську політику геноциду, вивезли з окупованих країн і спалили в концтаборах близько 500 тисяч ромів. Велику їх кількість знищили в таборах примусової праці, місцях кочування, в ході каральних операцій.
За оцінками сучасних істориків загальна кількість жертв геноциду ромів сягає від 600 тисяч до 1,5 мільйона ромів, 20 тисяч з них – на території України. Найбільш численних втрат зазнали роми, які проживали у Києві, на території Автономної Республіки Крим і Закарпатської області. Цей геноцид залишив глибокий шрам на душах сотень тисяч людей, а його сліди відчуваються й досі.
Представники ромського народу стали одними з перших жертв Бабиного Яру. У вересні 1941 року тут були розстріляні п’ять ромських таборів, серед яких більшість складали літні люди, жінки та діти. За свідками очевидців, на страту люди їхали з піснями та в традиційному яскравому вбранні.
Катастрофа Голокосту не оминула й Донецьку область. Наймасовішими місцями знищення ромів в області є: Бахмут – в березні-квітні 1942 року зондеркомандою 4b у колишній гіпсовій шахті знищено 200 ромських сімей (900 осіб); Маріуполь – в 1942 році вбито щонайменше 40 осіб.
Трагічні сторінки недавнього минулого повторюються сьогодні в нашій державі. Російська армія, порушуючи норми міжнародного законодавства та закони людяності, цинічно вбиває представників всіх національностей та рас, лише тому, що вони живуть в Україні й борються за свою землю і свободу.
Від початку повномасштабної війни роми, в тому числі й з Донецької області на рівні з усіма громадянами України, що мають різне етнічне походження, протистоять російському агресору, беруть участь у русі опору. Роми служать у лавах ЗСУ, займаються волонтерською діяльністю, гуманітарною допомогою громадянам та військовим.
Сучасна політика української держави насамперед спрямована на етнічне відродження ромів України, їх самоідентифікацію й самоствердження на базових ціннісних принципах культури європейського та світового співтовариства. Пам’ять про етноцид ромів є невіддільною частиною нашої національної пам’яті. Злочини проти людяності, геноцид, воєнні злочини й агресія не мають прощення. Сьогодні, як ніколи, важливо пам’ятати уроки історії та жахливі трагедії минулих поколінь, адже саме вони формують сучасні цінності. Свобода вираження, толерантність та усвідомлення єдності — це те, що людство має винести з цих уроків минулого.