Щороку 20 січня в Україні вшановують захисників Донецького аеропорту – легендарних «кіборгів», які впродовж тривалого часу стримували атаки ворога. Цей день став символом незламності, самопожертви та сили духу українських воїнів.
242 дні українські військові, добровольці, медики та волонтери протистояли ворогу, затято відстоюючи малесенький клаптик української землі. Бої за Донецький аеропорт почались 26 травня 2014 року, коли проросійські бойовики захопили будівлі аеропорту тоді ще мирного Донецька. Цього ж дня українські воїни, завдяки скоординованим діям українських Повітряних сил та високомобільних десантних військ, завдали удару по позиціях ворога та встановили контроль над Донецьким летовищем.
Пізніше, коли Донецьк було окуповано, ворог не припиняв спроби відібрати контроль над аеропортом, але наші воїни не здавали позицій і, навіть під шквальним вогнем, тримали оборону. Українські військові, добровольці та бійці спецпідрозділів утримували стратегічний об’єкт у повному оточенні, під постійними артилерійськими обстрілами, авіаударами та штурмами з боку значно чисельнішого противника.
У різний час в аеропорту та прилеглому селищі Піски воювали спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 79-ї, 80-ї, 81-ї, 95-ї окремих аеромобільних та 93-ї окремої механізованої бригад, 57-ї окремої мотопіхотної бригади, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці полку «Дніпро-1», вояки Добровольчого українського корпусу (ДУК) та інші. Багатьох із них було відзначено державними нагородами, декого – посмертно.
Умови, в яких довелося воювати захисникам, важко навіть уявити. Зруйновані термінали перетворилися на руїни, бетон став пилом, а зимові морози перетворились на справжнє випробування. Захисники постійно стикалися з нестачею води, їжі та боєприпасів, які були на вагу золота. Спати доводилося уривками – часто прямо на холодній підлозі чи серед уламків, але, попри все, воїни кожного разу поверталися на позиції, готові продовжувати боротьбу. Їхня стійкість трималася не лише на зброї. Вирішальними стали витримка, взаємна підтримка та незламна віра в те, що Україна зможе вистояти разом із ними. Оборона Донецького аеропорту трималася не на зброї, а на характері та силі духу бійців.
21 січня 2015 року було прийнято рішення відвести українських військових, оскільки об’єкт в результаті численних боїв повністю зруйнували, він став непридатним для оборони. 22 січня 2015 року з території терміналів з боями вийшли 20 бійців.
«Кіборгами» українських Захисників назвали російські пропагандисти, не вірячи, що звичайні люди не тільки здатні витримати настільки важкі умови, а й готові продовжувати бій у пеклі зруйнованого аеропорту. Для українців же це слово набуло іншого значення — стало символом надлюдської стійкості, мужності та непохитного духу, втіленням образу сучасного воїна, для якого честь, братерство і свобода мають більшу цінність, ніж страх чи виснаження.
Від початку повномасштабного вторгнення рф на територію України у 2022 році подвиг «кіборгів» набув нового значення. Для тисяч українських військових він став внутрішнім еталоном стійкості — триматися, не здаватись, підтримувати побратимів навіть у найскладніші моменти. «Кіборги» довели, що незламність — це не просто красиве слово, а щоденний вибір, який дозволяє залишатися гідною людиною навіть у найжорстокіших обставинах війни.
Пам’ять про оборону Донецького аеропорту – це не лише про минуле. Це також втілення тих цінностей, на яких ґрунтується сучасна Україна. Вислів «Кіборги витримали — не витримав бетон» став не просто фразою. Він є підтвердженням того, що подвиг не зникає разом із руїнами. Він стає частиною національного характеру, надихає та дає сили для продовження боротьби за майбутнє.