21 листопада 2013 року на Майдан Незалежності у Києві вийшли кілька сотень людей, щоб висловити свій протест проти рішення влади, яке загрожувало Україні втратою незалежності та перекреслювало її європейське майбутнє.
Донецький Майдан постав 21 листопада 2013 року біля пам’ятника Тарасові Шевченку. Як і київський, він почався із заклику у соціальних мережах, і був реакцією на відмову від підписання угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом, та згодом посилився через силовий розгін студентів у Києві.
Того дня близько ста донеччан прийшли у центр міста висловити свою солідарність із протестувальниками у Києві. У руках мітингувальники тримали плакати з написами «Сьогодні у в’язниці опозиція, завтра - весь народ», «ЄС - від Лісабона до Донбасу!» та прапори України.
З цього дня акція стала безстроковою та цілодобовою з нічними чергуваннями, а небайдужі донеччани несли на місце акції чай, мед, бутерброди та теплі речі.
«Наш Майдан не був політичним. Так, у ньому брали участь політичні партії, але ми домовилися бути лише з українськими прапорами. Тож вигадали й роздрукували прапор донецького Євромайдану. Мали власну брендовану символіку, стрічки», – розповідає учасниця донецького Майдану Катерина Жемчужникова.
«Особисто я виходив за європейську асоціацію, продовження руху України на Захід. І коли вперше поїхав на форум Євромайданів до Харкова, це було 11 січня, почув, що люди з різних регіонів виходять за різні речі. Більшість людей були не за асоціацію з ЄС. Вони виходили за національне відродження, проти бандитизму, проти податків тощо», – пригадує Володимир Фомичов, учасник донецького Євромайдану.
Впродовж листопада-грудня 2013 року активісти донецького Євромайдану проводили автопробіги, малювали патріотичні картини, роздавали брошури, збирали грошову допомогу для головного Майдану та їздили до Києва на протести.
У грудні 2013 - січні 2014 року донецький Євромайдан масштабувався – було проведено три марші центральними вулицями міста для активізації населення, щовечора о 18:00 проводилась культурно-просвітницька програма. З підтримкою до донецького Євромайдану приїжджали українські видатні діячі: гурт "Гайдамаки", письменник Сергій Жадан зі своєю рок-групою «Собаки у космосі», Вахтанг Кіпіані та відомі діячі культури, музиканти, журналісти.
"Гаряча" фаза протистояння в Донецьку розвивалась паралельно із подіями Революції Гідності в Києві. Активістів переслідували, залякували, а учасників мітингів фотографували для подальшого тиску.
Хоча акції в Донецьку залишались значно меншими за київські, вони дали старт низці громадських ініціатив, які запустили діалог про майбутнє регіону, незалежність, вибір України.
Історія донецького Євромайдану свідчить про те, що Донецьк йшов у загальній протестній хвилі разом зі всією Україною. Люди виходили, незважаючи на тиск, атмосферу страху, яку створювала тодішня влада та підігрівала за допомогою «тітушок»… Те, що вони стояли до останнього, — приклад громадянського подвигу.
Ці події свідчать, що Донеччина не мовчала, коли йшлося про гідність, про справедливість, про вибір бути частиною європейського простору.
Донецьк – це Україна!