22 січня, щорічно, Україна відзначає День Соборності України – державне свято, встановлене Указом Президента України від 13 листопада 2014 року № 871/2014 «Про День Соборності України».
Саме цього дня у 1918 році було проголошено незалежність Української Народної Республіки, а у 1919 році - Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Ці події є основоположними віхами для українського державотворення
105 років тому - 22 січня 1918 року - Центральна Рада прийняла IV Універсал, яким проголосила незалежність Української Народної Республіки та підтвердила її право бути «самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу». Цьому передувала низка подій у російській імперії, яка знову намагалася поновити контроль над Україною.
Лютнева революція 1917 року призвела до ліквідації імперського режиму та встановлення Тимчасового уряду. Майже по всій Україні були ліквідовані органи царської адміністрації - тепер на місцях керували комісари.
Повалення самодержавства відкрило широкі можливості для створення або активізації громадських організацій та політичних партій. У Києві, Полтаві, Харкові, Одесі, Чернігові й інших містах відбулися багатолюдні мітинги та демонстрації під синьо-жовтими прапорами. Осередком згуртування громадських і політичних сил стала Українська Центральна Рада, створена 17 березня 1917 року в Києві. Поступово вона перетворилася на всеукраїнський представницький орган, а згодом - парламент Української Народної Республіки.
23 червня того ж року Центральна Рада першим Універсалом проголосила автономію України і закликала створювати українські органи влади на місцях, а 28 червня створила Генеральний Секретаріат, котрий по суті був першим українським урядом революційної доби.
Більшовицький Жовтневий переворот, повалення Тимчасового уряду, формування Ради народних комісарів несли загрозу для України. Це підштовхнуло Українську Центральну Раду до подальшого оформлення держави. 20 листопада 1917 року ІІІ Універсалом вона утворила Українську Народну Республіку.
У грудні Рада народних комісарів у Москві висунула ультиматум Центральній Раді: дозволити переміщення більшовицьких військ із фронту на Дон і взагалі відмовитися від утворення Українського фронту. Українці відхилили вимоги і звинуватили Петроград у розпалюванні ворожнечі. Раднарком, своєю чергою, оголосив Центральну Раду "въ состояніи открытой войны противъ Совѣтскоі власти въ Россіи и на Украинѣ". 7 січня 1918 року більшовики розпочали військове вторгнення в Україну. На середину січня 1918-го вони встановили контроль майже на всьому Лівобережжі. Готувалися виступати на Київ.
Бойові дії спонукали Центральну Раду остаточно відмежуватися від росії. Під час засідання українського уряду 8 січня 1918 року Микита Шаповал заявив: «Раз армії нема, а треба боронити Україну, то єдиний вихід - проголошення незалежної України, що дасть можливість стати твердо на міжнародній арені і приступити до організації нової фізичної сили». Це стало логічним етапом визвольного руху доби Української революції.
22 січня 1918 року Центральна Рада прийняла IV Універсал, в якому містилися чотири головні положення: 1) проголошення самостійності Української Народної Республіки; 2) доручення Раді Народних Міністрів укласти мир з Центральними державами; 3) оповіщення оборонної війни з більшовицькою Росією; 4) декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами.
Таким чином, уперше в XX столітті Україна проголосила незалежність. Постала держава, яка протягом трьох наступних років не припиняла боротьби за власне існування. Українцям вдалося утвердити державні кордони, мову, гроші, символіку (герб, гімн і прапор), збудувати національне боєздатне військо, добитися визнання світової спільноти. Цей факт абсолютно руйнує твердження російської пропаганди, буцімто Українська держава ніколи не існувала, її вигадали більшовики.
Так само зазнала краху й пропаганда, яка ще з радянських часів розділяла українців на «східняків» і «западенців». У сучасному спротиві російській агресії ми довели свою згуртованість та спільне прагнення жити у вільній державі, яка сама визначає майбутнє.
Відновити свою незалежність Україна змогла лише 24 серпня 1991 року, а з 2014 року вона бореться за свою територіальну цілісність і соборність.
На початку ХХ століття українці об’єднались після падіння імперій. Сьогодні відновлення соборності можливо після перемоги над російським агресором. Звільнення від російського окупанта всіх українських земель є нашою спільною метою
Соборність невіддільна від державності, суверенітету й реальної незалежності народу, які є фундаментом для побудови демократичної держави, запорукою виживання й існування нації.
Ідея соборності була і залишається базовою національною цінністю українців. А нині вона є ще обов’язковою передумовою успіху нашого спротиву зовнішній агресії.
Соборність передбачає не лише пам’ять про спільне минуле, а й потребує згуртованої співпраці заради майбутнього. Коли ми, з різних регіонів, разом працюємо, створюємо знакове і важливе, боремося із окупантами, відстоюємо свою соборність і волю заради власної держави.
За матеріалами Українського інституту національної пам’яті