28 липня 2022 року Україна вперше відзначатиме День Української Державності. Державне свято було встановлено Указом Президента України від 24 серпня 2021 року № 423 «Про День Української Державності», який було підписано від час урочистостей з нагоди 30-ї річниці незалежності України.
День Української Державності запроваджений з метою утвердження понад тисячолітніх традицій українського державотворення, яке корінням сягає часів заснування міста Києва та розквітло за князювання Володимира Великого, та протидії російській дезінформації та історичним фейкам про буцімто єдність походження українського та російського народів.
Історія українського державотворення засвідчується першими згадками про заснування столиці Давньоруської держави – міста Києва та подіями, пов’язаними з діяльністю князя Київського Володимира. У 988 році він прийняв християнство як державну монорелігію, що стало для України цивілізаційним вибором. Християнство сприяло піднесенню культури, освіти, дало поштовх розвитку кириличної писемності. Давня Русь успішно долучилася до загальноєвропейського культурно-релігійного простору. Її державотворчі традиції продовжили, зокрема, Галицько-Волинське князівство, Українська козацька держава, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського, Карпатська Україна та сучасна незалежна Україна.
Саме на вшанування видатного державотворця Київського князя Володимира Великого у День Хрещення Київської Руси–України – 28 липня – встановлено День Української Державності.
Святкуючи його, ми засвідчуємо також і повагу до Тараса Шевченка, Миколи Костомарова, Володимира Антоновича, Михайла Драгоманова, Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Грушевського, інших знаменних представників і представниць національної еліти і борців за державність та незалежність України.
В основу Дня Української Державності закладено ідею тяглості та спадкоємності тисячолітніх державотворчих традицій України від Русі до сьогодення.
Україна успадкувала від різних періодів історії засадничі ознаки держави:
Від Русі:
- цивілізаційний вибір, який визначився із прийняттям християнства у 988 році;
- тризуб, родовий знак Рюриковичів, що став державний гербом сучасної України;
- Київ – столицю, політичний і культурний центр українських земель упродовж понад тисячу років;
- гривню – назву грошової одиниці;
- назву Україна, що вперше згадується в Іпатіївському літописі у 1187 році.
Від Галицько-Волинської держави:
- синьо-жовті барви національного прапора, що походять від кольорової гами герба Галицько-Волинського князівства;
- утвердження європейського вектора розвитку.
Від Великого Князівства Литовського:
- європейську традицію міського самоврядування – магдебурзьке право;
- Пересопницьке Євангеліє – видатна рукописну пам’ятку, на якій складають присягу президенти України.
Від козацької доби:
- республіканські традиції народовладдя;
- військові традиції, які лягли в основу збройних сил Української Народної Республіки та пізнішого українського визвольного руху;
- одну із перших європейських конституцій нового часу, укладену Пилипом Орликом 1710 року.
Від української державності початку ХХ століття (УНР, ЗУНР, Українська Держава Павла Скоропадського):
- демократичні засади державного будівництва;
- перший парламент, у який розвинулася Центральна Рада, створена у березні 1917 року;
- перший уряд, яким став Генеральний Секретаріат Центральної Ради з червня 1917-го;
- державні символи: герб, гімн “Ще не вмерла Україна”, прапор;
- соборність – об’єднання українських земель в єдиній незалежній державі;
- Українську Академію Наук, що була заснована Павлом Скоропадським у листопаді 1918 року.
Від Української Радянської Соціалістичної Республіки:
- статус засновника Організації об'єднаних націй;
- адміністративно-територіальний устрій.
Більш докладно з інформаційними матеріалами Українського інституту національної пам’яті щодо етапів тисячолітнього українського державотворення, спадкоємності традицій і цінностей українського народу можна ознайомитись за посиланням: https://cutt.ly/0ZpsHg5