У серпні 2014 року під містом Іловайськ розгорнулась одна з найстрашніших битв для української армії у війні на сході України.
Іловайськ був стратегічно важливим містом на Донеччині. Боротьба за нього тривала паралельно зі штурмом Савур-Могили, міст Антрацита і Хрустального. Бої точилися майже місяць з 6 по 29 серпня і увійшли в історію під назвою «Іловайський котел», ставши однією з найтрагічніших сторінок російсько-української війни.
10 серпня українські добровольчі підрозділи здійснили першу спробу звільнити місто, але атака була відбита.
18 серпня, у ході запеклих боїв, українські сили, що значною частиною складалися з добровольчих батальйонів, увійшли в Іловайськ. Вони змогли взяти під свій контроль частину міста. Але утримувати позиції було надзвичайно складно через шквальний мінометний і артилерійський вогонь армії рф із систем «Град», «Смерч», «Ураган».
Зрештою, усвідомивши, що плани захоплення українських земель руйнуються, керівництво рф вдалося до введення чисельного угрупування військ на територію України. За матеріалами Генеральної прокуратури України з розслідування Іловайської трагедії, у ніч із 23 на 24 серпня 2014 року відбулося наймасштабніше вторгнення зс рф дев’ятьма батальйонно–тактичними групами: 3500 осіб особового складу; до 60 танків; до 320 БМД (БМП); до 60 гармат; до 45 мінометів; 5 ПТРК, які увійшли на адміністративну територію України в районі населених пунктів Побєда – Берестове Старобешівського району Донецької області, з подальшим маршем у район Іловайська. На російській військовій техніці завчасно зняли або замаскували тактичні знаки та нанесли розпізнавальні позначки українських підрозділів.
Вже 24-25 серпня батальйони МВС України «Дніпро-1», «Миротворець», «Світязь», «Херсон», «Івано-Франківськ», Нацгвардії «Донбас» і сили сектору «Б» потрапили в оточення ворога. Українське командування розраховувало деблокувати їх за допомогою резервів сил АТО. Але призначені для цього підрозділи були укомплектовані переважно з нещодавно мобілізованих бійців без належної підготовки. Вже 28 серпня становище наших військових стало критичним.
Між керівництвом АТО та генштабом зс рф відбулися переговори щодо надання гарантій безпечних гуманітарних коридорів для виходу з оточення українських військових за узгодженими маршрутами.
29 серпня о 8:15 українські військові організованими колонами почали рух із міста за попередньо домовленими з російською стороною маршрутами. Спершу українські колони безперешкодно рухалися повз російські укріплені позиції, проте через деякий час окупанти відкрили вогонь, розстрілявши колони на марші.
Згідно з даними Національного військово-історичного музею та Офісу Генерального прокурора України, за весь час Іловайської операції 6 серпня - 31 серпня загинуло 366 українських військових, понад 250 - при виході з коридору 29 серпня 2014 року. Понад 400 бійців було поранено, близько 300 - потрапили в полон. Українських захисників тоді розстріляли разом із полоненими російськими військовослужбовцями, які теж виходили в колоні і мали стати гарантією дотримання умов «коридору» росіянами.
Серед загиблих у боях за Іловайськ і під час виходу з оточення і уродженці Донеччини: добровольці батальйону Національної гвардії України «Донбас» Василь Білий, Сергій Дятлов, Владислав Стрюков, Ярослав Тендітник, Дмитро Тімошенков, Артур Чолокян; солдат 42-го батальйону територіальної оборони «Рух Опору» Володимир Бражник, боєць добровольчого батальйону «Шахтарськ» Дмитро Голіцин, добровольці батальйону міліції «Дніпро-1» В’ячеслав Макаренко та Юрій Матущак, боєць 93-ї окремої механізованої бригади Сергій Нещерет та воїн з 92-ї окремої механізованої бригади Сергій Чорний.
Іловайська трагедія до лютого 2022 року залишалася найбільшою одномоментною втратою ЗСУ в історії незалежної України, мала істотний вплив на ситуацію в Антитерористичній операції. Через короткий час після тих подій, на початку вересня 2014 року, був підписаний Мінський протокол, а згодом і Мінські угоди, якими росія маніпулювала і тисла на Україну аж до початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року.
Попри все, Іловайськ – це не лише трагедія, а й сторінка української незламності, це чин і подвиг українських військових. Пам’ятаймо, що попри втрати та обман ворога наші воїни не здалися, а продовжили прорив із пастки та боротьбу.
Війна триває… 29 серпня – на честь звитяги українських воїнів, полеглих під Іловайськом, - став Днем пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.