Щороку 29 січня Україна вшановує пам’ять Героїв Крут — українських патріотів, які понад століття тому, у 1918 році, стали на захист незалежності проголошеної Української Народної Республіки. Ця дата є одним із найяскравіших прикладів героїзму, самопожертви та національної гідності в історії нашої держави. Подвиг Героїв Крут став символом незламності та стійкості всього українського народу в боротьбі за незалежність.
Події початку 1918 року були надзвичайно драматичними для України. Після проголошення незалежності у 1917 році молода Українська Народна Республіка (УНР) опинилася перед складними викликами. Її уряд, очолюваний Михайлом Грушевським, прагнув утвердити державність, однак внутрішня нестабільність та зовнішня загроза ускладнювали цей процес.
Зокрема, більшовицька росія, не визнаючи УНР, розпочала збройну агресію. Її війська під командуванням Михайла Муравйова рухалися на Київ, намагаючись захопити столицю.
Для оборони Києва було сформовано добровольчі загони. Одним із ключових місць протистояння стало невелике селище Крути, розташоване за 130 кілометрів на північний схід від столиці.
У бою під Крутами брало участь біля 400 юнкерів – старшин і курсантів Першої української військової школи ім. Богдана Хмельницького, які на той час уже мали бойовий досвід (деякі з них навіть пройшли фронти Першої світової), а також бійці Куреня Смерті – добровольчого підрозділу, сформованого з вояків, які повернулися з Першої світової війни, та вільні козаки з міста Глухова – люди, які мали бойовий досвід. Саме вони складали основні бойові сили оборонців Крут.
Із Студентського (Помічного) куреня Січових Стрільців, серед яких були добровольці із числа студентів Університету Святого Володимира, новоствореного Українського народного університету, старшокласники 2-ї української імені Кирило-Мефодіївського братства гімназії та учні з інших навчальних закладів Києва, під Крутами опинилася лише одна сотня – за різними даними від 114 до 130 бійців. Їх поставили на найбільш безпечну ділянку оборони, а наймолодших і тих, хто взагалі не вмів стріляти, лишили в резерві.
Загалом в бою під Крутами з українського боку налічувалося близько 500 захисників і 20 старшин. Проти них наступали загони із петроградських і московських червоногвардійців зі складу 1-ї армії Єгорова, а також загін матросів-балтійців з 2-ї армії Берзіна, загалом – більше 4000 бійців.
Попри значну перевагу противника і здачу станції, бій під Крутами був досить успішною бойовою операцією. Він тривав близько шести годин, і більшовики понесли значно більші втрати, ніж українські сили. Лише під вечір оборонці Крут змушені були організовано відступити, головно, через те, що у них закінчувалися набої. Однак героїчний опір завершився трагедією. Частина українських захисників загинула під час бою, а 27 студентів, які потрапили в полон, були страчені більшовиками.
Попри військову поразку, затримка ворога на кілька днів мала стратегічний ефект. Вона дозволила УНР підписати Берестейський мирний договір, що фактично врятувало молоду державу від повного знищення.
У 1918 році, після звільнення Києва від більшовиків, тіла загиблих студентів були перепоховані на Аскольдовій могилі. Цей похорон став актом національної скорботи та вдячності.
Події під Крутами довели, що навіть у найскладніші часи є люди, готові віддати життя за рідну землю. Герої Крут залишаються джерелом натхнення для сучасних українських воїнів, які сьогодні відстоюють нашу незалежність. Їхній подвиг нагадує, що боротьба за свободу ніколи не буває легкою, але завжди є необхідною.
Пам’ятаймо, що незалежність і свобода не є дарунком, але результатом жертовної боротьби багатьох поколінь. Пам’ять про Героїв Крут закликає нас цінувати те, що ми маємо, і бути готовими боронити це від ворога.