Навесні 2014 року Донеччина опинилася в епіцентрі буремних подій: росія вперше, зірвавши маску дружньої країни-сусіда, силами проросійських найманців, а згодом і регулярної армії, розпочала захоплення територій України. Безліч населених пунктів опинилися в окупації. Вже у травні Збройні Сили України разом із добровольчими батальйонами почали звільняти населені пункти області. Сьогодні важливо зберігати пам’ять про Героїв, що відважно стали на захист України з перших днів війни та сплатили і продовжують сплачувати надвисоку ціну за нашу свободу.
5 липня 2014 року Збройні Сили України звільнили від російської окупації міста Слов’янськ, Краматорськ, Дружківку та Костянтинівку. Це була перша значна і надзвичайно важлива перемога над російськими терористичними військами у перший рік розпочатої москвою війни. Цей день став знаковим для Донеччини - символом надії у боротьбі за незалежність та територіальну цілісність України.
Важливою передумовою для звільнення Слов’янська та Краматорської агломерації стало звільнення Лиманщини у червні 2014 року.
3 липня 2014 року сили АТО заблокували місто Миколаївка, а також вийшли до автотраси «Харків— Довжанський». Під час цієї операції загинув один (Володимир Чепелюк) та було поранено 4 українських військових. 4 липня 2014 року Миколаївку було звільнено.
Продовжуючи визвольну операцію Сили оборони України витісняли ворога зі Слов’янська. У ході бойових дій, 4 липня 2014 року, українські сили втратили двох військовослужбовців: Дмитра Кеду та Антона Лисечка.
Уночі з 4 на 5 липня відбувся серйозний бій на 5-му блокпості, що розташовувався на трасі між Слов’янськом і Краматорськом. Відступаючи зі Слов’янська, російські війська пішли на прорив цього блокпосту. Під час бою було знищено 5 одиниць ворожої бронетехніки. Це був результат спроби нічного виходу однієї з колон бойовиків зі Слов’янська. У тому бою Сили оборони втратили трьох воїнів - Романа Менделя, Олександра Серебрякова та Антона Ігнатченка…
Дванадцять років тому українські воїни повернули державні прапори України в міста північної Донеччини. І відтоді вони гордо майорять там, попри постійні ворожі обстріли…