26 липня 2026 року виповнюється 95 років від дня народження Івана Дзюби - видатного українського літературознавця, літературного критика, публіциста, дисидента, Героя України, академіка Національної академії наук України та одного з найавторитетніших українських інтелектуалів другої половини ХХ століття.
Іван Дзюба народився 26 липня 1931 року в селі Миколаївка Волноваського району Донецької області. Дитинство майбутнього науковця минуло на Донеччині, а в 1953 році він закінчив Сталінський державний педагогічний інститут (нині - Донецький національний університет). Саме Донеччина стала місцем, де сформувалися його світогляд, любов до української культури та прагнення захищати право народу на власну мову й історію.
Широке визнання Іван Дзюба здобув у 1965 році після написання праці «Інтернаціоналізм чи русифікація?», у якій аргументовано довів, що офіційна політика срср призводила до системного витіснення української мови й культури. Книга поширювалася у самвидаві, була перекладена багатьма мовами світу та стала одним із найважливіших документів українського дисидентського руху.
Водночас Іван Дзюба був одним з ініціаторів акції протесту під час прем’єри фільму «Тіні забутих предків» проти першої хвили масових арештів української інтелігенції. Ця історія вже стала легендою, має певні відмінності у різних джерелах, а в епіцентрі її такі відомі нам нині постаті як Іван Дзюба, Вячеслав Чорновіл, Василь Стус та Сергій Параджанов. «Всі, хто проти терору та репресій – встаньте!», – згодом, понад 50 років потому, ці слова, що стали символом протесту, друкуватимуть на футболках, а фільм Сергія Параджанова прославить Україну і стане класикою світового кінематографу.
Через свою громадянську позицію Іван Дзюба зазнав переслідувань: його звільняли з роботи, а в 1972 році заарештували, ще за рік - засудили за сфабрикованим обвинуваченням у «антирадянській діяльності». Згодом йому довелось написати покаянного листа і йому дозволили вийти на волю за умови, що він оспівуватиме «літератури народів срср». Втім, офіційно реабілітували літературознавця лише у 1990- році.
До кінця 1980-х років Іван Дзюба не міг брати активну участь у громадському та політичному житті. Та у 1989 році він став одним із співзасновників «Народного Руху України», який відіграв одну з ключових ролей у відновленні Незалежності України. 21 січня 1990 року з ініціативи НРУ організували «живий ланцюг» – мільйони людей взялись за руки, поєднавши Івано-Франківськ із Києвом у день 71-річчя Злуки УНР і ЗУНР.
Після відновлення незалежності України Іван Дзюба активно долучився до розбудови держави. У 1992–1994 роках він обіймав посаду Міністра культури України, був співголовою Головної редакційної колегії «Енциклопедії Сучасної України», академіком НАН України та автором сотень наукових і публіцистичних праць. У 2001 році йому було присвоєно звання Героя України за визначний особистий внесок у розвиток української культури та державності.
Цікавим є те, що Іван Дзюба навчався на факультеті російської філології, однак саме він став одним із найпослідовніших захисників української мови та культури. Пережитий у дитинстві Голодомор 1932–1933 років також значною мірою вплинув на формування його світогляду й усвідомлення цінності національної пам’яті. Своїми працями він переконливо доводив, що повага до власної культури й мови є невід’ємною складовою існування незалежної держави.
Іван Дзюба відійшов у вічність 22 лютого 2022 року, за два дні до початку нового етапу Війни за Незалежність України. Його наукова спадщина, громадянська позиція та багаторічна праця із захисту української ідентичності залишаються важливою частиною інтелектуальної історії Донеччини та України.