Анатолій Солов’яненко – видатний артист ХХ сторіччя. Його виконавська майстерність сягала рівня найкращих тенорів світу, а талант підкорював слухачів від Японії до Канади.
25 вересня 1932 року в місті Донецьку, у шахтарській родині, народився майбутній знаменитий оперний співак Анатолій Борисович Солов’яненко.
З дитинства він захоплювався музикою та співами. І саме цим збирався професійно займатися після закінчення школи. Але батьки переконали вивчитися на інженера. Проте таємно, ще з четвертого курсу інституту, почав відвідувати приватні заняття відомого співака-тенора Олександра Коробейченка, з яким займався упродовж 10 років.
У 1962 році Анатолій Солов’яненко вперше взяв участь у концерті художньої самодіяльності Донецької області у Києві, де виконав кілька романсів, зокрема Я.Степового на слова І.Франка «Розвійтеся вітром». У Жовтневому палаці культури він виконав арію Радомеса з «Аїди». Зала влаштувала овацію молодому виконавцю. Наступного дня його зарахували стажистом Київського оперного театру.
У липні 1962 року під час Всесвітнього конгресу профспілок у Москві Анатолій Борисович брав участь у концерті й був обраний для стажування в Італії, в Мілані, у театрі «Ла Скала», де упродовж трьох років проходив вишкіл разом з іншими молодими співаками.
У 1977 році Солов’яненку, першому з радянських співаків, надійшло запрошення виступити в Метрополітен-опера у США. Його виступ отримав найкращі відгуки.
У 1978 році, уже бувши народним артистом СРСР, закінчив Київську консерваторію.
Географія гастролей талановитого співака була велика: США, Болгарія, Італія, Румунія, Німеччина, Японія, Австралія, Канада. А кращими партіями, що увійшли до «золотого фонду», стали: Володимир Ігорович («Князь Ігор» Бородіна), Ленський («Євгеній Онєгін» Чайковського), Альфред («Травіата» Верді), Андрій («Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського), Фауст (в однойменній опері Гуно), Надір («Шукачі перлів» Бізе), Рудольф («Богема» Пуччіні).
Виконавець українських народних пісень мріяв здійснити гастрольне турне Україною «Золоті голоси слов’янських народів». Але 29 липня 1999 року він помер.
Указом Президента України від 3 липня 2008 року № 615/2008 за значний особистий внесок у розвиток української культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки та з нагоди 140-річчя від дня заснування Національного академічного театру опери та балету України імені Т.Г. Шевченка народному артисту України Анатолію Борисовичу Солов’яненку посмертно надане звання Герой України з відзначенням ордена Держави.
Указом Президента України від 20 серпня 2022 року №588/2022 за визначні особисті заслуги у становленні незалежної України і зміцненні її державності, служінні Українському народові, вагомий внесок у розвиток національного мистецтва, а також багаторічну плідну громадську діяльність Анатолія Солов’яненка було нагороджено відзнакою Президента України «Національна легенда України».
На честь видатного співака також було названо й малу планету 6755 «Солов’яненко».