#ВПО_Нові_умови_Нове_життя
Мирослава Ткаченко народилася і виросла у Бахмуті. З 2015 року почала займатися водними видами спорту - каякінгом і кануполо (водним видом спорту, який поєднує веслування і гру з м’ячем). Згодом ці захоплення переросли в серйозні тренування і вона стала членкинею жіночої збірної з кануполо, брала участь у міжнародних змаганнях.
Її історію розповідає медіапортал Bahmut.in.ua. Попри те, що Мирослава переїхала до Києва, вона часто приїжджала в рідний Бахмут. Основна її робота була дистанційною, тому дівчина могла розвивати діяльність у двох містах. Так у 2021 році спортсменка вирішила заснувати секцію з кануполо в Бахмуті, залучивши грантові кошти. Заняття для дітей планувати відкрити влітку 2022 року на набережній. Та цим планам завадила велика війна.
Понад десять років Мирослава Ткаченко займається кануполо та тренує дітей. Останні два роки мала перерву, оскільки зосередилася на допомозі військовим. Зараз тренерка поступово відновлює заняття для дітей віком від 8 до 15 років, зокрема дітей з бахмутських родин, які нині мешкають у Києві.
Тренерка пропонує два види занять з кануполо. Це можуть бути разові тренування, коли дитина може ходити за бажанням. Або ж повноцінні заняття в команді три рази на тиждень. Такий формат підійде тим, хто бажає розвиватися в цьому виді спорту.
«Формат обирають діти і їхні батьки. А найцінніше - це перші досягнення дітей, які приходять дуже швидко: перше самостійне перепливання затоки, перший переворот у каяку, перший забитий гол. Під час тренувань ми багато граємо в рухливі ігри на воді. Це завжди багато драйву, позитивних емоцій і щирої радості», - розповідає тренерка.
За словами тренерки, заняття з кануполо можуть дати дитині не лише загальний спортивний розвиток, а й допомогу в адаптації до нового середовища і соціалізації.
«Загалом вода має терапевтичний ефект, вона заспокоює. А сам спорт - гуртує, дисциплінує. Діти знайомляться, більше соціалізуються. Тим паче, це командна гра, і вони потім один одного підтримують, надалі мають свою маленьку особливу групу», - розповідає Мирослава Ткаченко.
Історія Мирослави Ткаченко - це приклад незламності, любові до спорту та прагнення створювати нові можливості для дітей навіть у найскладніші часи, якаий доводить: де б не опинилися донеччани, вони продовжують розвивати свої таланти, підтримувати дітей та прославляти рідний край.
Сьогодні її тренування - це не лише про спорт і фізичний розвиток. Це простір дружби, командної взаємодії, підтримки та нових мрій. Особливо важливо, що завдяки таким ініціативам діти з родин ВПО отримують можливість адаптуватися в новому середовищі, знаходити однодумців і відчувати себе частиною команди.
Український народ - талановитий та нескорений!
Разом до Перемоги!