На тлі війни, втрат, болю і постійних обстрілів, коли російський окупант безжально стирає з лиця землі міста й села Донеччини, народжується не лише спротив — народжується пам’ять. Саме такою пам’яттю стала унікальна культурна ініціатива «Донеччина вишивана», яку презентували напередодні Дня Незалежності України в бомбосховищі.
Цей масштабний регіональний проєкт має одну велику мету: зберегти локальну ідентичність Донеччини. І зробити це мовою символів, кольорів, вишивки. Через нитку, яка в кожному стібку несе історію громади, силу землі та душу людей, які на ній жили, живуть і обов’язково житимуть.
До проєкту долучилися 45 громад і 5 райдержадміністрацій Донеччини. У кожній громаді працювали історики, краєзнавці, вишивальниці, які вклали в роботу не лише майстерність, а й глибоку любов до рідного краю. Вони вишивали герби, знакові місця, ключові символи своїх територій — усе те, що робить кожну громаду самобутньою.
Ці роботи стали сторінками історії. «Донеччина вишивана» — це велика, майстерно оформлена книга вагою понад 7 кілограмів, розпочинається віршами В. Сосюри «Донеччина моя». Вона вже сьогодні є артефактом незламності й культурної стійкості.
У книзі кожна громада мовою вишивки розповіла свою історію. Наприклад, Краматорська громада — це «древо життя», у якому відображено розвиток промисловості, науки, спорту, культури. Його охороняє вишитий «піксель» — символ оборони й військової мужності. Маріупольська громада — це море і якір, символ глибини, незламності й надії. Бахмутська громада представила історію про промисловий розвиток, річку Бахмутку, яка колись була водною артерією, та козацький край фортеця Бахмут, який став символом стійкості всієї України.
Кожен символ — це не просто картинка. Це мовчазна історія про те, чим жили наші громади, у що вірили, що втратили і до чого обов’язково повернуться.
Місце проведення презентації — бомбосховище на Донеччині — було обрано не випадково. Це стало знаком часу: війна змусила багатьох мешканців Донеччини покинути домівки, втратити роботу, здоров’я, звичне життя. Багато хто залишився лише зі спогадами про дім. Але навіть у таких умовах, навіть під обстрілами Донеччина продовжує творити, дбати про свою культуру, говорити голосно. Через кольори ниток, через символи, через пам’ять, через живі історії.
«Донеччина вишивана» — це відповідь на знищення. Це тиха, але тверда заява про те, що Донбас — це Україна. І тут живуть українці, які знають свою історію, плекають мову, пам’ятають традиції і мають віру в майбутнє.
Цей проєкт став можливим завдяки спільним зусиллям десятків людей і установ. Ми щиро дякуємо всім громадам і райдержадміністраціям, районним військовим адміністраціям, які долучилися до створення «Донеччини вишиваної».
Дякуємо колективу Косівського державного інституту декоративного мистецтва, який допоміг у перетворенні вишиваних аркушів у цілісну книгу, що тепер зберігає не просто тканину, а живу пам’ять поколінь.
«Донеччина вишивана» — це книга для майбутніх поколінь. Вона житиме довше за війну. Вона розповідатиме нашим дітям і онукам, ким ми були, як ми вистояли і що захищали. Вона говорить про те, що навіть у найтемніші часи ми залишалися українцями. Зі своїм корінням. Зі своєю гідністю. З вірою у повернення додому.
Запрошуємо відкрити для себе вишиті історії Донеччини за посиланням: https://salo.li/13d2A49 та слідкувати за публікаціями у Facebook за хештегом #Донеччина_Вишивана.