«Слов’янськ став моїм містом. Це моє місто. За нього в тому числі я і воюю», — говорить Олександр Возовік, лікар (терапевт) медичного пункту батальйону спеціального призначення «Донбас» 18 Слов'янська бригада НГУ.
Олександр з перших днів повномасштабного вторгнення добровільно став до лав Сил оборони. Він впевнений, що обов’язок лікаря – допомагати людям.
На долю Олександра, як він сам каже, випало три війни – війна в Абхазії, окупація Слов’янська у 2014 році та вторгнення росії до України. Попри всі виклики, чоловік переконаний, що зараз він на своєму місці і робить те, що потрібно робити.
Про долю Олександра, евакуацію поранених та його Слов’янськ – у відео.