23 серпня 1991 року жовто-блакитний стяг був урочисто внесений до зали Верховної Ради України. Саме ця подія стала основоположною для відзначення Дня Державного Прапора України. 28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила його як Державний Прапор України. Сьогодні стяг України знають і шанують у всьому світі. Він єднає суспільство, нагадує про історичний шлях і залишається символом сили й незламності українського народу. З нагоди Дня Державного Прапора України пропонуємо згадати найвидатніші сторінки з історії державного символу на Донеччині.
Історія українського прапора на Донеччині розпочалася ще в добу Української революції. 20 листопада (7 листопада за старим стилем) 1917 року, після проголошення III Універсалу Центральної Ради, над будівлею Бахмутської повітової земської управи вперше на Донеччині було урочисто піднято синьо-жовтий прапор. Цим Бахмутський повіт засвідчив визнання влади Української Народної Республіки та свою підтримку української державності.
Картина «Перше підняття українського прапора у Бахмуті». Автор: Сергій Садчиков
Підняття прапора стало можливим завдяки діяльності Української повітової ради. Її голова Роман Ілляшенко передав синьо-жовте знамено українському куреню під командуванням осавула Дубовика, військові якого встановили його над будівлею земської управи. Подію підтверджують архівні документи, матеріали Бахмутського краєзнавчого музею та дослідження істориків. Уже навесні 1918 року, після звільнення Бахмута від більшовицьких військ, український прапор знову замайорів над містом.
У наступні десятиліття використання української національної символіки було заборонене радянською владою. Лише наприкінці 1980-х років, із початком демократичних перетворень, синьо-жовтий прапор знову з’явився на Донеччині. Перший документально підтверджений випадок його використання в Донецьку датується 20 серпня 1989 року під час Установчої конференції Народного Руху України. Прапор спочатку вивісили у залі, де проводилося засідання, а згодом учасники конференції пройшлися з ним ходою по вулицях міста. Вдруге це відбулося 22 січня 1990 року у річницю свята Злуки. Тоді українські активісти зібралися у Донецьку біля пам’ятника Тарасу Шевченку та підняли український прапор. Одним із організаторів акції був громадський діяч Володимир Білецький. Міліція відібрала прапор, а на учасників чинила тиск.
Із розвитком національно-демократичного руху синьо-жовтий прапор дедалі частіше з’являвся на громадських акціях, культурно-просвітницьких заходах і шахтарських мітингах. Так, під українським знаменом відбувся загальноукраїнський екологічний похід «Дзвін-90», маршрут якого пролягав через Донецьк, Бахмут, Костянтинівку, Дружківку, Краматорськ, Слов’янськ та інші населенні пункти Донеччини.
У Краматорську жовто-блакитний стяг замайорів під час мітингу на честь дня народження Кобзаря – 9 березня 1990 року, який відбувся у сквері Профспілок. У ті часи, – за словами організаторки Краматорського осередку Народного Руху України Євгенії Осадчої, – міліція усіляко перешкоджала появі національної символіки під час публічних виступів. Але того дня, проґавивши момент підняття прапора, правоохоронці вже не стали втручатися. Таким чином Краматорськ став свідком знакової події, фактично, не встигши того усвідомити.
Українські активісти з Дружківки та Костянтинівки Владислав Марко та Микола Сєров свідчать, що вперше прапор у цих містах з’явився серед мітингарів під час демонстрацій 1 травня 1990 року. Це задокументовано як на фотографіях, так і на кінохроніці. В той же час український прапор з’явився і в Бахмуті, хоча документально підтверджений факт датується 7 листопада 1990 року.
Шахтарський мітинг перед палацом культури ім. Артема, 11 липня 1990 р. (фото надав Покровський історичний музей)
11 липня 1990 року, у Мирнограді під час одноденного загальноукраїнського шахтарського страйку на будівлі дому культури ім. Артема, біля якого відбувався мітинг, було піднято український прапор. За пропозицією Олександра Мриля – співголови страйкому тресту «Красноармійськ вугілля» – прапор встановили місцеві рухівці.
Під час походу «Козацькими шляхами», зупинка у Краматорську, літо 1990 р. (фото з книги В. Білецького «Історія Донецької Крайової організації Народного Руху України (1989–1991 рр.)»)
З’являвся жовто-блакитний прапор у різних містах Донеччини і під час культурологічного походу «Козацькими шляхами» навесні-влітку 1991 року.
А 16 липня 1991 року, за місяць до проголошення незалежності України, активісти Народного Руху України урочисто підняли український прапор у Святогірську, що стало одним із наймасовіших патріотичних заходів Донеччини того часу.
Після ухвалення 24 серпня 1991 року Акта проголошення незалежності України синьо-жовтий прапор почали офіційно піднімати над будівлями органів державної влади та місцевого самоврядування Донеччини.