28 червня цього року Україна відзначатиме 30-ту річницю Конституції, головного нормативно-правового акта держави. Український конституціоналізм має глибоке історичне коріння та тяглість, а також свої особливості. Він формувався протягом століть у відповідності до національного характеру українців, способу життя, цінностей і суспільних відносин. З нагоди Дня Конституції України пропонуємо згадати основні віхи української конституційної думки.
16 (5) квітня 1710 року було укладено договір між гетьманом Пилипом Орликом, козацькою старшиною та козаками Війська Запорозького під назвою «Пакти і Конституції законів і вольностей Війська Запорозького». В історіографії зустрічаються різні назви цього акту: «Хартія», «Угода», «Конституція Пилипа Орлика», «Бендерська конституція» тощо. Остання назва пов’язана з тим, що його було ухвалено на козацькій раді поблизу міста Бендери на території сучасної Молдови. Таким чином, Конституцію було прийнято в еміграції, за межами українських земель. Назва «Конституція Пилипа Орлика» з’явилася пізніше й стала найпоширенішою.
У «Пактах і Конституціях законів і вольностей Війська Запорозького» визначалися права та обов’язки гетьмана, окреслювалися засади майбутнього державного устрою та механізми обмеження влади. Підписали цей правовий акт гетьман Пилип Орлик і кошовий отаман Запорозької Січі Кость Гордієнко.
Конституція складалася з преамбули та 16 розділів. Відповідно до її положень законодавча влада належала Генеральній Раді, яка виконувала функції своєрідного парламенту. Найвищу виконавчу владу здійснювали гетьман і Рада генеральної старшини, а судові справи перебували у віданні Генерального суду. У преамбулі викладалася історія українського народу та обґрунтовувалося право України на самостійне державне існування. Для початку XVIII століття такі ідеї були надзвичайно прогресивними.
Одним із ключових положень Конституції була вимога політичного та церковного відокремлення України від московської держави, а також відновлення української державності. Закладені в ній принципи розподілу влади, обмеження повноважень керівника держави та підзвітності влади суспільству значно випереджали свій час і стали вагомим внеском у розвиток європейської політико-правової думки.
Конституцію Пилипа Орлика вважають однією з перших європейських конституцій нового часу. Часто можна зустріти твердження, що вона є «першою конституцією Європи» або навіть «першою конституцією світу». Водночас історики ставляться до таких визначень обережно, адже в історії існували й більш ранні конституційні акти. Проте більшість дослідників погоджується, що Конституція Пилипа Орлика є однією з перших європейських конституцій сучасного типу та видатною пам’яткою української політико-правової думки.
Тривалий час дослідникам були відомі лише копії Конституції, опубліковані латинською та староукраїнською мовами. Через це навіть виникали сумніви щодо існування її оригіналу. У 2008 році українські науковці виявили у фондах російського державного архіву давніх актів у москві автентичний староукраїнський текст Конституції. Там само зберігається оригінальний диплом шведського короля Карла XII, який підтверджував обрання Пилипа Орлика гетьманом. Автентичність цих пам’яток засвідчують власноручні підписи Пилипа Орлика та Карла XII.
У 2021 році оригінал латиномовної версії Конституції Пилипа Орлика вперше за понад три століття було привезено зі Швеції до України для експонування в Національному заповіднику Софія Київська. Ця подія стала важливою подією для української історичної науки та ще раз нагадала про глибокі традиції українського конституціоналізму.
Конституція Пилипа Орлика є однією з найвизначніших пам’яток української політико-правової думки та важливою складовою багатовікової традиції українського державотворення. Її ідеї стали вагомим етапом розвитку конституціоналізму та засвідчили прагнення українців до свободи, самоврядування і верховенства права.