28 червня цього року Україна відзначатиме 30-ту річницю Конституції, головного нормативно-правового акта держави. Український конституціоналізм має глибоке історичне коріння та тяглість, а також свої особливості. Він формувався протягом століть у відповідності до національного характеру українців, способу життя, цінностей і суспільних відносин. З нагоди Дня Конституції України пропонуємо згадати основні віхи української конституційної думки.
У період Української революції 1917-1921 рр конституційний процес розпочався відразу після проголошення Першого універсалу. Була створена конституційна комісія на чолі з Михайлом Грушевським. Планувалося, що Конституцію буде ухвалено на Всеукраїнських установчих зборах, однак Жовтневий переворот 1917-го року і військова агресія більшовицької росії проти України сплутали всі карти.
Документ мав офіційну назву «Статут про державний устрій, права і вільності УНР» був прийнятий на засіданні Малої ради 29 квітня, в останній день існування Центральної Ради. Першу редакцію прийняли одноголосно. Мінімальні редакційні правки мали місце при постатейному читанні.
Конституція УНР містила 83 статті, об’єднаних у 8 розділів. УНР проголошувалася суверенною державою, «самостійною і ні від кого незалежною». Конституція гарантувала рівність громадян у тому числі прогресивну для того часу норму про рівність перед законом чоловіків та жінок і містила широкий спектр гарантій прав особистості. Скасовувалася смертна кара, заборонялися тілесні покарання. Законодавча влада належала Всенародним зборам, виконавча – Раді народних міністрів, судову владу очолював Генеральний суд УНР. Закладалися і основи децентралізації: «не порушуючи єдиної своєї власті, УНР надає своїм землям, волостям і громадам права широкого самоврядування, додержуючи принципу децентралізації».
Разом з тим певна декларативність, відсутність положень про державні символи, основні принципи внутрішньої і зовнішньої політики, порядок обрання місцевих органів влади свідчать про тимчасовий характер конституції – її створено на перехідний період становлення української державності.
Конституція УНР в правовому полі зафіксувала нові для української правової системи інститути, зокрема, інститут адміністративно-територіального поділу, громадянства, депутатської недоторканності тощо.
На жаль, ліквідація Української Центральної Ради, встановлення влади гетьмана Павла Скоропадського призвели до того, що положення першої Конституції України 1918 року не були реалізовані.
Державотворчі процеси цього періоду були припинені тривалою окупацією українських земель східним сусідом. Протягом існування радянського союзу, де авторитаризм і тоталітаризм досягли крайньої стадії, за декілька десятиліть було затверджено чотири основних закони. Втім, усі вони лише декларували певний набір демократичних цінностей, за лаштунками яких поставала нова імперія.