28 червня цього року Україна відзначатиме 30-ту річницю Конституції, головного нормативно-правового акта держави. Український конституціоналізм має глибоке історичне коріння та тяглість, а також свої особливості. Він формувався протягом століть у відповідності до національного характеру українців, способу життя, цінностей і суспільних відносин.
Після відновлення Незалежності України у 1991 році, ухвалення Конституції стало важливим етапом державотворення. Робота над новим Основним Законом тривала кілька років. Їй передували ухвалення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року та Акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року. У 1992 році проєкт Конституції був винесений на всенародне обговорення, а остаточне ухвалення документа відбулося після тривалих політичних дискусій.
У ніч з 27 на 28 червня 1996 року Верховна Рада працювала безперервно майже добу. Після понад 23 годин обговорень і голосувань, о 9 годині 18 хвилин 28 червня Конституцію України було прийнято 315 голосами народних депутатів. Ця подія увійшла в історію як «конституційна ніч».
Конституція України закріпила основні засади державного устрою: суверенітет і незалежність України, принцип народовладдя, поділ державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, верховенство права, місцеве самоврядування та гарантії прав і свобод людини.
Найважливіший принцип нашої Конституції – визнання людини, її життя і здоров'я, честі й гідності найвищою соціальною цінністю. Основний Закон України проголошує захист прав людини як найвищу цінність; усі громадяни є рівними перед законом, незалежно від походження, майнового стану чи переконань. Знання своїх конституційних прав робить громадян свідомими та здатними активно брати участь у розбудові держави та своїх громад. Правова обізнаність – ознака зрілого громадянського суспільства.
Сильна держава тримається не лише на правах, а й на обов'язках кожного громадянина. Відповідальність кожного важлива. Свідоме виконання конституційних обов’язків створює передумови для успішного розвитку правової держави і здорового суспільства. Найбільшої актуальності це набирає в такі часи, як сьогодні, коли постає необхідність захищати свою державу і її конституцію. Ми протистоїмо безпринципному і нещадному агресору, який зневажає усі норми права та моралі, включно числі підписані ним же міжнародні договори та власні закони.
Конституція України відображає нашу багату історію, глибоке історичне коріння, тяглість ідей та цінностей, європейську зорієнтованість українського конституціоналізму. Цей документ є основним законом і моральним орієнтиром для громадян України, юридично закріплює незмінний упродовж століть цивілізаційний вибір Українського народу. Вона продовжує багатовікову українську конституційну традицію, витоки якої сягають «Руської Правди», Конституції Пилипа Орлика 1710 року та Конституції Української Народної Республіки 1918 року.
Через три десятиліття констатуємо, що Конституція стала символом незламності. Пам’ятаємо, сьогодні кожен рядок Основного Закону про суверенітет та недоторканність кордонів українські захисники та захисниці відстоюють зі зброєю в руках. Сили оборони України сьогодні є головним гарантом дотримання Статті 1: Україна є суверенна і незалежна держава.