Олександра Плужник - активна жителька Лиманщини, волонтер Лиманської міськрайонної організації Товариства Червоного Хреста. Вона героїня рубрики "Ми є. Були. І будем ми!" від управління сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання облдержадміністрації, яке збирає історії успішного досвіду донеччан-патріотів. Нижче пропонуємо вашій увазі матеріал управління:
Олександра завжди мала активну соціальну позицію і, саме тому, з 2019 року стала волонтером Лиманської міськрайонної організації Товариства Червоного Хреста України. Організація мала багато напрямків роботи, навіть незважаючи на відсутність військового конфлікту на території громади, зокрема психосоціальна підтримка – заходи для дітей та сімей, осіб поважного віку; навчання населення навичкам першої допомоги, патронажна служба, видача натуральної допомоги, санітарно-просвітницька діяльність, пропагування донорства крові, пункт прокату реабілітаційного обладнання, годування безпритульних тощо.
Лиманська міськрайонна організація завжди плідно співпрацювала з іншими організаціями, спілками, ініціативними групами Лиманщини та з місцевою владою.
«Після 24 лютого весь досвід організації, свій особистий досвід прийшлося екстрено активізувати - згадує Олександра – необхідно було побороти свій страх перед невідомістю, підтримати один одного у команді і просто робити свою справу - допомагати людям!»
Олександра з командою організації повністю охоплювали допомогою частину міста, а в іншій частині, разом з місцевою владою і Лиманським молодіжним центром «Вайб», створили ще один пункт гуманітарної допомоги.
Через якийсь проміжок часу, Олександрі довелося звалити на себе важку ношу і виконувати обов’язки голови організації.
«Звісно, це було непросто – коментує дівчина – я матір двох дітей, працювала на своїй основній роботі, в країні війна, попереду невідомість. І серед усього цього я маю координувати роботу цілої організації, не опускати руки сама, підтримати своїх волонтерів, навчити працювати нових волонтерів (а їх з’явилося немало!), максимально оперативно закривати потреби і місцевих жителів, і людей з інших міст, які шукали в нашій громаді притулку».
Але Олександра працювала! Вдень - не показувала нікому свого страху, а вночі - як і всі, здригалася від вибухів, обіймаючи своїх дітей. І ось в одну з таких ночей в приміщення, де Лиманська міськрайонна організація Товариства Червоного Хреста України базувалася та проводила свою роботу, прилетів снаряд. Згоріло усе…
Олександра говорить: «Був шок, були сльози, але разом з тим, прийшло усвідомлення, що настав час потурбуватися про себе і свою сім’ю. Ситуація в громаді загострювалася і діяльність організації стала неможливою, тому я вирішила евакуюватися».
Дотепер, звісно, усі волонтери організації підтримують зв’язок. І кожен з них по-різному реалізовує свою волонтерську натуру в місцях, де вони зараз знаходяться.
Що стосується Олександри, вона не може сидіти на місці, не може бути осторонь, тому пройшла конкурс на вакансію міжрегіонального фахівця з розвитку організацій та волонтерства Товариства Червоного Хреста України й вже близько року працює в проєкті «Програма розвитку організацій та волонтерства в умовах збройного конфлікту та його наслідків (BraVo).
«Наразі, складно щось планувати, але я точно знаю, що я не покину організацію і надалі буду слідувати мандату і принципам Червоного Хреста. Буду допомагати людям», - говорить Олександра.
За інформацією управління сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання облдержадміністрації