портал в режимі тестування та наповнення
0-800-507-506, 0954633565
Гаряча лінія
  • A-
    A+
Пошук
Шукати на порталі
або
серед нормативних актів

Обласний конкурс "Жінка Донеччини": Людмила Стецюк (номінація "Волонтерка року")

Опубліковано 24 серпня 2023 року, 09:59 , Управління сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання облдержадміністрації

Управління сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання облдержадміністрації представляє учасниць обласного конкурсу «Жінка Донеччини». Знайомтесь - Людмила Стецюк (номінація "Волонтерка року").

Людмила Стецюк — волонтерка, яка прийшла за покликанням власної душі і готова допомогти тим, хто цього потребує. В її понятті волонтерство – це не робота. За це не платять грошей.  Це лише  внутрішня здатність людини, якій не все одно. Це рідкісна можливість допомагати людям, спілкуватися з ними, втілювати в життя ідеї, постійно діяти і йти лише вперед. 

Народилася Людмила Миколаївна 12 серпня 1966 року на Вінниччині. Після закінчення медичного училища, вона, закохавшись до нестями, поїхала за своїм чоловіком на Донеччину, залишивши своїх рідних на малій батьківщині. Пропрацювавши дільничною сестрою в лікарняному закладі м. Мирноград, вийшла на пенсію за вислугою років. Але наша система соціального захисту й охорони здоров’я недосконала, тому маємо так багато людей, які жадають підтримки, і, бачивши та розуміючи  це, Людмила Миколаївна шукала місце,  де вона могла б бути корисною.

У Товаристві Червоного Хреста України з’явився проєкт «Патронажна служба, догляд вдома» і Людмила Миколаївна допомагала важкохворим, а виявляла турботу про людей, які залишилися самотніми та наодинці зі своєю хворобою.

У 2018 році Людмила Миколаївна долучається до  реалізації  проєкту «Яскраве життя без туберкульозу», який реалізує Донецька обласна організація  Товариства Червоного Хреста України за фінансової підтримки МБГ «Альянс громадського здоров’я». Вона працює у проєкті - ДОТ-провайдером, а саме забезпечує протитуберкульозними ліками людей вдома, які, через погане самопочуття не мали можливості отримувати лікування в лікувальному закладі. Самі тяжкі часи наступили після 24 лютого 2022 року. Клієнти, які знаходились під супроводом Людмили Миколаївни, потребували як ніколи уваги та турботи. І вона робила все можливе, щоб люди, які можливо вперше в житті повірили, що вони не самотні, що вони зможуть отримати ще один шанс на щасливе життя після лікування, продовжили кожен день отримувати протитуберкульозні медикаменти.

Але в місті Мирноград, як і в усій країні, також настають тяжкі часи. В маленьке містечко, почали прибувати люди зі зруйнованих міст Донеччини, які потребували порятунку та допомоги. На цей час в Мирноградській міській організації більша частина волонтерів виїхала в евакуацію, залишалося всього декілька волонтерів та голова організації. Людмила Миколаївна запропонувала свою допомогу, вона знала, що буде дуже важко дивитися в обличчя людям, в очах яких стоять жах та відчай, що кожна людина — це своя історія та свій біль. Вона разом з іншими волонтерами розвантажувала гуманітарні вантажі, видавала гуманітарну допомогу, допомагали з речами в банку одягу: забирала пакунки по місту та приносила свої. Не  раз чула від людей, які мешкають поруч, слова: «Тобі нічим зайнятися, якщо волонтериш», «Якби були власні діти, ти б цим не займалася».

Але кому цікаво, що на серці та в спогадах у Людмили Миколаївни? Її родина - це  невістка та маленький онучок, які вимушені були під час евакуації покинути рідне місто та знаходилися далеко від неї, син, який залишився з нею та продовжує працювати на шахті, та люди яким вона потрібна кожен день, це клієнти по проєкту «Яскраве життя без туберкульозу», які частіше називають її "матусею".

У цьому році на базі Мирноградської  міської організації Товариства Червоного Хреста України був заснований загін швидкого реагування. Людмила Миколаївна, не вагаючись, не дивлячись на свій вік, одна із перших написала заяву з проханням зарахувати її в  загін.

«Обігріти теплим словом та приготовити добру каву теж комусь потрібно, та не забувайте, що я медична сестра і також чимсь стану у пригоді. Та взагалі найкращою нагородою для мене є не гроші, а щасливий погляд тих, кому вдалось допомогти», - казала вона.  Людмила Миколаївна неодноразово отримувала подяки від Мирноградської МО ТЧХУ, Донецької ОО ТЧХУ, а до Дня волонтера у 2022 році й від  Мирноградської міської військової адміністрації за вагомий внесок в розвиток гуманітарної місії.

Матеріал надано управлінням сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання облдержадміністрації