Для українців свобода і гідність завжди були основоположними цінностями. Вони спонукали до боротьби за незалежність.
Новітня історія України нараховує три етапи відродження самостійної держави на всіх українських етнічних землях:
Перші визвольні змагання (1917—1921) — створення власної держави в умовах Першої світової війни;
Другі визвольні змагання (1938—1950) — створення власної держави в умовах Другої світової війни;
Треті визвольні змагання (з 2014) — захист та оборона держави в умовах російської агресії.
З нагоди Дня Незалежності України пропонуємо докладніше згадати новітні етапи героїчної боротьби Українського народу за Соборну і Незалежну державу.
Після краху російської імперії в 1917 році на тогочасних українських територіях відбулася низка спроб побудови спочатку автономної, а згодом і незалежної держави. Першим кроком до відновлення Незалежності України стало створення 17 березня 1917 року в Києві Української Центральної Ради, яку очолив Михайло Грушевський.
Український національний конгрес, що відбувся 17–21 квітня 1917 року, став по суті українськими установчими зборами, які перетворили Українську Центральну Раду в революційний парламент. Після конгресу Українська Центральна Рада обрала зі свого складу виконавчий орган — комітет, згодом названий Малою Радою. Державотворча діяльність Української Центральної Ради відображена в чотирьох проголошених нею універсалах. Перший Універсал, ухвалений 23 червня 1917 року та проголошений на другому Військовому з’їзді у Києві, проголошував автономію України, визначав ставлення до російського Тимчасового уряду і стверджував, що тільки Українські установчі збори (сойм) мають право ухвалювати закони в Україні. Незабаром було створено Генеральний Секретаріат Української Центральної Ради — виконавчий орган, який очолив Володимир Винниченко. Військовими справами з ініціативи новоствореного уряду впродовж 1917 року керував Симон Петлюра.
20 листопада 1917 року своїм ІІІ Універсалом УЦР проголосила УНР, до якої ввійшли Київська, Чернігівська, Волинська, Подільська, Полтавська, Харківська, Катеринославська, Херсонська та Таврійська (без Криму) губернії.
22 січня 1918 року УНР IV Універсалом проголосила самостійність і незалежність України.
Наприкінці січня 1918 року в Києві УЦР ухвалила аграрний закон про націоналізацію землі. Згодом у Житомирі Мала Рада ухвалила ряд законів, зокрема про грошову систему, державний герб, громадянство, нові адміністративний поділ та календарний стиль.
9 лютого 1918 року підписано Брестський мирний договір між УНР і Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною та Болгарією. Цим миром Четвірний союз визнав УНР як самостійну державу, визначив західні кордони України, встановив з нею дипломатичні стосунки, врегулював обмін військовополоненими, а також господарські відносини і взаємний обмін товарами.
29 квітня 1918 року сесія УЦР ратифікувала Конституцію УНР і обрала Михайла Грушевського президентом, однак того ж дня консервативні кола, підтримувані німцями, на з’їзді Союзу землевласників України здійснили державний переворот і проголосили генерала Павла Скоропадського гетьманом України.
Українські політичні партії, які перебували в опозиції до гетьмана, на початку серпня 1918 року утворили Український національний союз (УНС). 13 листопада 1918 року УНС створив Директорію УНР (далі – Директорія) для керування протигетьманським повстанням.
Щоб протидіяти більшовицькій пропаганді, Директорія разом із представниками політичних партій у грудні 1918 року взяла за основу розбудови влади т. зв. трудовий принцип, за якого влада в губерніях і повітах мала належати трудовим радам робітників, селян і трудової інтелігенції без участі поміщиків і капіталістів. Центральну владу обирав Трудовий Конгрес.
23–28 січня 1919 року в Києві під час сесії Трудового Конгресу затвердили Акт злуки УНР і ЗУНР. Також Конгрес передав тимчасово Директорії, доповненій представником ЗУНР, законодавчу і верховну владу в Україні, ухвалив принцип загального виборчого права для творення майбутнього українського парламенту.
В ході перших визвольних змагань Українська держава спромоглась створити власну армію, яка кілька років воювала, запровадити власні гроші, відкрити кілька вишів та сотню шкіл. Було утворено національні архів, бібліотеку та академію наук.