Коли у країни біда, українці не чекають вказівок — просто починають діяти.
Волонтерство в Україні давно вже не «добра справа у вільний час». Це спосіб жити у війні: не відводити очі від чужого болю, не миритися з несправедливістю, не перекладати відповідальність на абстрактне «хтось».
З 2014 року ми раз по раз доводимо: тут люди самі піднімають те, що інші вважають непосильним. Достатньо одного «треба», сказаного вголос, щоб поруч опинилися ті, хто так само не може стояти осторонь.
Дякую кожному, хто щодня робить свій крок назустріч іншій людині — іноді маленький, іноді надлюдський. З таких кроків і складається дорога до нашої спільної перемоги.
З Міжнародним днем волонтера! Бережімо себе й одне одного!