Сьогодні — 99-та річниця з дня народження Олекси Тихого. Донеччанин з Їжівки, вчитель, який голосно сказав: у нашому краї мають звучати українська мова й правда.
Він свідомо пішов у сільську школу, щоб виховувати гідність і відповідальність. Коли система вимагала мовчати, він писав про русифікацію Донеччини, надсилав тексти в редакції й державні кабінети, уклав словник мовних особливостей регіону та став співзасновником Української Гельсінської групи.
За це радянський суд двічі кинув його в табори, а вдруге — фактично на смерть. Навіть у тюремній лікарні він не зрікся переконань.
Сьогодні, коли росіяни знову прийшли із тією самою ненавистю і з тим самим прагненням знищити все українське, слова Олекси Тихого звучать знову гостро, як вперше.
Пам’ятаємо Олексу Тихого — як доказ, що Донеччина має своїх людей честі, які зробили вагомий внесок в боротьбу за волю українського народу і незалежність української держави.
Наш обов’язок — продовжити те, за що він тримався до кінця.