Минає 5 рік, як Росія здійснила міжнародний злочин – порушила базові принципи міжнародного права та європейського устрою, зруйнувала існуючий баланс сил в регіоні, спровокувала найбільшу з часів Другої світової війни безпекову кризу в Європі. Грубо порушуючи територіальну цілісність та суверенітет України, російські війська розпочали окупацію Криму.
Саме 26 лютого 2014 року біля будівлі Верховної Ради Автономної Республіки Крим відбувся багатотисячний мітинг кримськотатарських та українських активістів на підтримку територіальної цілісності України. Внаслідок тисняви та сутичок загинули двоє мітингувальників, 79 осіб дістали поранень різного ступеня тяжкості. Вже наступного дня, 27 лютого, будівлі Верховної Ради та уряду Автономної Республіки Крим були захоплені російськими спецпризначенцями, які встановили на них свої прапори.
Нажаль, Росія і нині продовжує масові переслідування активістів, які 26 лютого 2014 року брали участь у мітингу. Окупувавши Крим, РФ порушила 403 міждержавні договори з Україною та найголовніше «Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією», у якому сама ж взяла на себе зобов’язання визнавати кордони України станом на 1991 рік. Анексія торкнулася не лише суспільно-політичної, але й освітньої та культурної сфер життя наших громадян у Криму.
Насильницька анексія Криму не визнається Україною та усім міжнародним співтовариством, не була визнана Генеральною асамблеєю ООН, Парламентською Асамблеєю Ради Європи та Організацією з безпеки та співробітництва в Європі.
Боротьба за повернення Криму ‒ це боротьба за відновлення історичної справедливості, адже його анексія є першим прецедентом порушення принципу незмінності кордонів у Європі, закріпленим підсумковим рішенням Потсдамської конференції 1945 року. Вона є боротьбою за повернення свого дому та своєї землі мільйонам українців та сотням тисяч кримських татар.