«Це не тільки історія трагедій, це ще й історія обману. Історія продемонстрованого героїзму. Про це також треба писати, про це також повинні пам’ятати люди. Ми не були вівцями на бійні, не треба нас так сприймати. Ми билися, і хлопці билися героїчно, і нанесли немалі втрати росіянам, знаходячись в заздалегідь програшному становищі. Ось це народ України і повинний про хлопців пам’ятати».
Командир батальйону спецпризначення ЗСУ «Донбас – Україна» полковник В’ячеслав Власенко
У серпні 2014 року під містом Іловайськ розгорнулась одна з найстрашніших битв для української армії у війні на сході України.
Бої за місто тривали майже місяць з 6 по 29 серпня і увійшли в історію під назвою «Іловайський котел», ставши однією з найтрагічніших сторінок російсько-української війни.
18 серпня, у ході запеклих боїв, українські сили, що значною частиною складалися з добровольчих батальйонів, увійшли в Іловайськ. Вони змогли взяти під свій контроль частину міста.
У плани москви не входило здавати важливий стратегічний пункт, тому вона кинула проти українців свої регулярні війська. В ніч з 23 на 24 серпня
2014 року на територію України в районі населених пунктів Побєда — Берестове Старобешевського району увійшли підрозділи зс рф, які далі здійснили марш в район Іловайська. Внаслідок ворожих маневрів вже 24-25 серпня батальйони МВС України «Дніпро-1», «Миротворець», «Світязь», «Херсон», «Івано-Франківськ», Нацгвардії «Донбас» і сили сектору «Б» потрапили в оточення ворога.
28 серпня становище наших військових стало критичним. Між керівництвом АТО та генштабом зс рф відбулися переговори щодо надання гарантій безпечних гуманітарних коридорів для виходу з оточення українських військових за узгодженими маршрутами.
Граючись в миротворця, російський диктатор путін 29 серпня запропонував підконтрольним рф незаконним збройним формуванням відкрити для українських військових гуманітарний коридор, яким би вони могли вийти з оточення.
29 серпня українські військові організованими колонами почали рух із міста за попередньо домовленими з російською стороною маршрутами. Спершу українські колони безперешкодно рухалися повз російські укріплені позиції, проте через деякий час окупанти відкрили вогонь, розстрілявши колони на марші.
Згідно з даними Національного військово-історичного музею та Офісу генпрокурора, за весь час Іловайської операції 6 серпня — 31 серпня загинуло 366 українських військових, понад 250 — при виході з коридору 29 серпня
2014 року. Понад 400 бійців було поранено, близько 300 — потрапили в полон. Близько двох десятків осіб роками вважалися зниклими безвісти. Українських захисників тоді розстріляли разом із полоненими російськими військовослужбовцями, які теж виходили в колоні і мали стати гарантією дотримання умов «коридору» росіянами.
Іловайськ став точкою відліку чи межею, після якої АТО закінчилось і всім стало зрозуміло: проти України воюють російські війська, які в безкрайніх полях під Іловайськом втратили останні краплі совісті та військової і людської честі.
Війна із підступним ворогом триває і досі. А 29 серпня – на честь звитяги українських воїнів, полеглих під Іловайськом, - став Днем пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.