16 січня 2024 року виповнюється рівно рік з часу загибелі Дмитра Церахти, який народився та виріс у селищі Сартана Маріупольського району на Донеччині, українця етнічного грецького походження, який є і завжди буде взірцем сили духу всього українського народу.
Указом Президента України від 6 грудня 2023 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові, Церахту Дмитру Валерійовичу — молодшому сержанту, присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
На честь Героя України Сартанська громада організувала та провела захід-реквієм, на якому були присутні батьки та побратими Дмитра, Олександр Куркчи - керівник Сартанської селищної військово-цивільної адміністрації, Наталія Букрєєва - голова Маріупольської районної державної адміністрації, начальник районної військової адміністрації, Лілія Золкіна - начальник управління сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання облдержадміністрації, Василь Мітько - голова Нікольської селищної територіальної громади - заступник голови ФГТУ, Володимир Матяш - голова Мангушської селищної територіальної громади, друзі та односельці загиблого героя.
"Дмитрові назавжди 25 років. Молодий, красивий і сильний український козак. Розумний та досвідчений, відкритий до спілкування, щирий та чесний, завжди казав правду в очі, мав гарне почуття гумору, чудово співав та грав на гітарі, щиро любив Україну та мріяв звільнити Маріуполь від ворога. Дмитро до останнього подиху не мав сумнівів у Перемозі України – таким назавжди запам’ятали його рідні, друзі, вчителі та бойові побратими", - говорилося на заході.
На початку повномасштабного вторгнення хлопець добровільно вступив до лав тероборони Києва. У підрозділі територіальної оборони «Азов» він, зокрема, звільняв Ірпінь та Гостомель.
Після звільнення Київщини був направлений на Запорізький напрямок, де Дмитро воював у полку ССО «АЗОВ-Київ». Восени 2022-го сформувалася 3-тя окрема штурмова бригада. Дмитро став головним сержантом взводу. У його обов’язки входила підготовка бійців.
На початку 2023 року Дмитро був направлений до Бахмута. При штурмі ворогом позицій під Бахмутом, 16 січня 2023 року, він з двома побратимами вступили у бій, бо треба було втримати позицію. Хлопці не лише втримали оборону, але й почали контратакувати ворога, щоб той не перегрупувався і не пішов у нову атаку. Під час контратаки Дмитро отримав поранення, не сумісне з життям. Ворожа куля обірвала його життя, але не забрала його волі та свободи.
Командир Дмитра, який був і близьким другом, пригадує: «Для мене це був чорний день. Ми дружили, їли з однієї тарілки, ділили останній пайок та спали в окопах. Коли в мене народилася дитина ми домовлялися, що він буде хрещеним батьком. На жаль, не склалося. Я тисячі разів згадую та прокручую в голові ті події, і не знаю, що можна було змінити. Поранення Дмитра було таким, що йому неможливо було допомогти… Дмитро був прикладом для бійців, завжди мотивував та підтримував, мав досвід та допомагав бійцям взводу, слідкував за собою та мав гарну спортивну форму, і подобався дівчатам. Він багато знав та вмів, дуже легко обробляв великий пласт інформації та запам’ятовував щось нове. Ця втрата стала чорною для наших хлопців, я мав побоювання, що вони зневіряться та впадуть духом, але саме ця загибель змотивувала, і взвод наступного дня вибив ворога з їх позицій».
