Пам'ятати і шанувати — важливо. Навіть якщо визнання приходить вже після смерті.
Степанові було 16. Він грав у футбол, мріяв і жив так, як живе кожен підліток. У 2014 році його закатували окупанти лише за синьо-жовту стрічку на рюкзаку.
Він не скорився, не зрікся Батьківщини — і назавжди став символом вірності та незламності, символом української Донеччини.
Звання Героя — це визнання не тільки його мужності, а й болю всієї Донеччини, яка платить страшну ціну за право бути українською.
Вічна пам'ять і вічна слава Герою України Степану Чубенку!