24 квітня 2025 року у Києві, в стінах Національного центру народної культури «Музей Івана Гончара», відбулася подія, що стала символом незламності культури - презентація виставки «Іканича: маріупольська писанка».
Виставка «Іканича: маріупольська писанка» представляє результат масштабної культурної ініціативи - відновлення втраченої колекції унікальних писанок Надазовських греків, відомих під назвою «Іканича». Цей проєкт не лише про мистецтво — це про відновлення частини історії та культурної спадщини Донеччини.
Перші згадки про писанки «Іканича» датуються кінцем ХІХ - початком ХХ століття. У 1904 році було зібрано колекцію з близько 500 грецьких писанок. Згодом, унаслідок музейної реформи, більшість з них була передана до інших установ, а у фондах Маріупольського краєзнавчого музею залишилося лише 18 зразків. Остаточна втрата колекції відбулася у 2022 році внаслідок повномасштабного вторгнення РФ. Проте до нашого часу збереглися 98 унікальних карток із замальовками орнаментів, виконаних у 1928 році.
І саме з метою відновлення цієї культурної спадщини було реалізовано проєкт, ініційований громадськими та культурними діячами за участю державних інституцій.
Ця експозиція - перша після знищення Маріупольського краєзнавчого музею внаслідок російської агресії.
2024 рік став знаковим для української культурної спадщини: ЮНЕСКО офіційно визнало писанку частиною нематеріальної культурної спадщини людства.
А відтворення «Іканича» - це не просто мистецький витвір, а унікальний елемент культурної ідентичності надазовських греків, котрі століттями плекали свої традиції на українській землі.
Виставка зібрала чимало гостей: першу заступницю міністра культури та стратегічних комунікацій України Галину Григоренко, заступника міністра Сергія Бєляєва, голову бюро ЮНЕСКО в Україні К’яру Децці Бардескі, голову Федерації грецьких товариств України Степана Махсму, а також представників органів влади, науковців, митців і громадських діячів.
Особлива подяка – Донецькому обласному навчально-методичному центру культури, команді Маріупольського краєзнавчого музею і дослідниці Зої Сташук, завдяки яким колекцію знищених війною писанок вдалося відродити за цифровими копіями. Її праця стала справжнім містком між минулим і майбутнім, зберігаючи пам’ять крізь руїни.
Окрім писанок Іканича, відвідувачі ознайомилися з іншим унікальним елементом нематеріальної спадщини - культурними звичаями надазовських греків, пов’язаними з обрядовим хлібом Псатир, що входить до Національного переліку елементів НКС України.
Ця виставка - не просто нагадування про втрату, а потужний знак культурного відродження. Вона доводить: навіть коли ворог намагається стерти сліди нашої історії, пам’ять живе - у символах, традиціях, людях. І доки ми зберігаємо свою культуру, доти живе і наша нація.
