21 травня 2024 року внаслідок російського обстрілу села Ріг, що поблизу Покровська, обірвалося життя Миколи Галушка та його дружини Лариси. Їхній десятирічний син отримав тяжкі мінно-вибухові травми.
Миколі було 52 роки. Він родом із Донецька, звідки був змушений переїхати у 2014 році, коли російська армія розпочала війну проти України. Очолював шахту «Центральну» державного підприємства «Мирноградвугілля» та ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська», а також відокремлений підрозділ «Шахта 1/3 «Новогродівська».
«Микола Миколайович був чудовою людиною і прекрасним керівником», – згадують про нього колеги з Покровсько-Мирноградської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України.
«Нашому колективу з ним дуже пощастило. Він був професіоналом своєї справи, мав дар передбачати ситуації на два кроки вперед. За будь-яких обставин залишався уважним до підлеглих. Був життєрадісним, креативним, тактовним, цілеспрямованим, справжнім чоловіком, вірним другом і наставником, чудовим співрозмовником та просто хорошою людиною. За часи його керівництва шахта неодноразово досягала вагомих результатів, достроково виконувала річні плани з видобутку вугілля та встановлювала рекорди. Його поважали всі – від найвищого керівництва до простого робітника шахти», – додала колишня колега Інна Золотарська.
Миколу поховали на центральному кладовищі Покровська разом із дружиною.
У нього залишились двоє синів та інші рідні.
О 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання. Донецька ОВА та платформа Меморіал: вбиті росією вшановують пам’ять убитих росіянами жителів Донеччини.