Микола Скиба народився в селі Старченкове (Темрюк) біля Маріуполя. Закінчив 11 класів та зробив вибір на користь Маріупольського морського ліцею. Щойно хлопцеві виповнилося 18 років, він підписав перший контракт.
Микола починав військовий шлях із посади моториста у 23-му загоні морської охорони Державної прикордонної служби України. У 2020 році став до лав Національної гвардії України, служив у військовій частині 3057. Також обіймав посаду моториста в ремонтній роті 12-ї бригади.
А ще у 2020 році Микола одружився з коханою дівчиною Ангеліною. У вільний від служби час любив із дружиною подорожувати країною, гуляти узбережжям Азовського моря, приділяти час рідним і друзям, прогулюватися Маріуполем із собакою Лаймою.
24 лютого 2022 року о 03:39 Микола Скиба прокинувася по тривозі та поїхав до військової частини. 11 березня він зміг ненадовго заїхати додому, щоб передати продукти та обійняти дружину і батьків. Того дня Микола Скиба у своєму будинку був востаннє.
17 травня 2022 року він разом із побратимами за наказом вищого керівництва вийшов із металургійного заводу «Азовсталь» у російський полон. У своєму останньому повідомленні писав дружині, що дуже її кохає, сумує та сподівається скоро побачитися з рідними.
Тривалий час Микола Скиба перебував у СІЗО міста Камишин у Волгоградській області РФ, де бійцю не надавали медичної допомоги. У результаті – український військовополонений помер: у документах зазначено, що причиною смерті стала правобічна верхньодольова плевропневмонія, а також кахексія – це патологічний стан, який характеризується виснаженням організму та спричиняє різку втрату ваги, м'язів і жиру. Виникає через голодування, недостатню калорійність їжі, а також унаслідок різних захворювань.
«Найкращий чоловік. Надійний, сміливий, дуже добрий. Можна багато говорити гарних слів про Колю», – сказала дружина Ангеліна.
Миколу Скибу поховали 4 квітня 2025 року на Алеї слави Лісового кладовища в Києві.
Вдома на Героя чекали дружина, батьки, молодший брат і багато родичів, які його любили.