Дмитро Заморухов загинув у Маріуполі у березні 2022 року. Коли почався обстріл, він готував їжу біля гуртожитка на вулиці Гугеля. У той час від осколкових поранень обірвалося й життя Анастасії, яка була вагітна.
Дмитрові було 32 роки. Народився у селі Саханка Новоазовської громади. Зростав у дитячому будинку. У Маріуполі жив у соціальному гуртожитку у Лівобережному районі. Працював на комунальному підприємстві «Зеленбуд».
«Попри дорослий вік, він був майже як дитина. Можливо, через те, що зростав без тата й мами і йому бракувало любові... Він називав мене батьком. Коли ми з сином йшли гуляти до моря, Дмитро частенько приєднувався. Він був дещо закритим, та все ж звертався за порадами, а коли хотів поділитися тим, що на душі, – приходив до нас. Гарно товаришував з моїм сином», – розповів друг Дмитра, Володимир Рудик. Він теж жив у гуртожитку і був волонтером.
Вільного часу Дмитро мав не багато. Він часто шукав підробіток. За потреби – приходив на допомогу мешканцям гуртожитку.
Після початку повномасштабної війни та сильних обстрілів Дмитро і його сусіди перейшли до підвалу. Готували їжу по черзі біля вогнища – перед уже зруйнованим помешканням…
«І от дійшла черга готувати просто неба до Дмитра. Він із Настею, яка була при надії, вийшли у двір. У той момент стався приліт. Вони загинули миттєво. Довго так і лежали, а потім їх змогли відтягнути від місця загибелі, проте поховати не вдалося. Коли зайшли російські військові, останки загиблих занесли до гаража, який був у дворі гуртожитка», – розповів Володимир Рудик.
О 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання. Донецька ОВА та платформа Меморіал: вбиті росією згадують убитих росіянами жителів Донеччини.