13 травня 2022 року під час виконання бойового завдання в Маріуполі загинув 49-річний молодший сержант Володимир Пляшечко, позивний Кум. Бойова група, в складі якої був Володимир, потрапила під ворожий артилерійський обстріл.
Володимир народився в Маріуполі. Навчався в школі № 65. Закінчив професійне училище й отримав спеціальність муляра. Працював на металургійному комбінаті ім. Ілліча. З червня 2016 року проходив службу в лавах Державної прикордонної служби України. Забезпечував охорону державних рубежів на ділянці 1-го прикордонного загону. Брав участь в АТО та ООС. Із 24 лютого 2022 року разом з воїнами ЗСУ та спецпризначенцями «Азову» виконував бойові завдання в Маріуполі.
«Володя пішов служити добровольцем. Разом із чоловіком моєї сестри Дімою, який працював на «Азовсталі». Вони дружили з дитинства, були кумами і разом загинули. Тієї ночі вони з групою вийшли на бойове завдання. Зв’язок з ними було втрачено. Про смерть Володі я дізналася від його побратимів. Тіло Володі досі не передали. За три тижні до цього Володя був поранений. Написав мені: «Ми поки нормально. Зачепило не сильно – подряпина на голові, маленький осколок на нозі та легка контузія». Я відповіла, що люблю його. Він відповів, що теж мене любить. Ми прожили щасливо майже 30 років. Та ще плюс шість, коли зустрічалися. Почали у 8 класі. Я його проводжала в армію і чекала два роки. Одружилися і виховали сина. Володя власноруч збудував наш будинок, зробив бесідку, стіл, лавки. З сином посадили сад. Завжди був для мене опорою. Обожнював готувати і гарно подавати. Випікав смачний бісквіт. Був душею компанії. Гарно розповідав смішні історії, анекдоти. А ще мав гарний голос. Співав із Дімою. Любили пісню «Ой у вишневому саду». Ми часто виїжджали сім’ями на природу. Володя був затятим рибалкою. Планував купити машину, як добудуємось. І дуже хотів побувати за кордоном. Зараз часто бачу його у снах. Таким, як за життя, вдома. Але Володя нічого не говорить, завжди мовчазний», – розповіла дружина Інна Пляшечко.
«Мій батько був не тільки справжнім героєм, а й людиною з неймовірною силою духу і працьовитістю. Він навчив мене багато чого: готувати, цінувати справжніх друзів, любити життя і бути відповідальним за свої вчинки. Під час повномасштабного вторгнення зв’язок із батьком зник. Я теж військовий і в цей час перебував у Волновасі, відбиваючи наступ ворога. В мене не було можливості зв’язатися з ним. Батько брав участь в обороні Азовсталі – тієї неймовірно важкої, але героїчної битви, яка назавжди увійшла в історію. Я не знав, що з ним, але був упевнений, що він до останнього захищав свою землю, як робив усе своє життя – самовіддано і без страху. Його мужність і відвага залишили великий слід у моєму серці. Неймовірно пишаюся тим, що мій батько – саме він. Його досвід, приклад і сила завжди житимуть у мені. Хоча батька фізично вже немає з нами, він завжди залишається у моїй пам’яті та серці», – зазначив син Вадим.
Володимира Пляшечко нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
У воїна залишилася дружина, син, молодша сестра і двоє племінників.
О 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання. Донецька ОВА та платформа Меморіал героїв вшановують пам’ять загиблих захисників з Донеччини.