Старший матрос Володимир Давиденко на псевдо “Вальтер” загинув 4 травня 2022 року в Маріуполі у депо металургійного комбінату «Азовсталь». Захиснику назавжди 31 рік.
Володимир Давиденко народився в місті Красногорівка. Опанував професію маркетолога у Донецькому національному університеті економіки і торгівлі імені Туган-Барановського. Працював приватним підприємцем.
«Вовчик – він так у мене записаний у телефоні - був єдиною дитиною в нашій родині. Син ріс звичайним хлопцем. Захоплювався музикою. Дуже любив тварин: у нас у дворі були вівчарки, а в будинку – дворняжка Тошка. Свого часу трохи захопився боксом, але за рік син вирішив покинути тренування, хоч і мав великі перспективи у цьому спорті», – розповів батько Ігор.
У 2014 році, після початку війни, Володимир переїхав до міста Кропивницький. Там познайомився з дівчиною Веронікою, з якою одружився. Працював у барі.
Маючи «білий квиток», Володимир у жовтні 2016 року пішов до військкомату та підписав перший контракт на 3 роки з військовою частиною А0666.
«Військова справа – це моє. Я розумію, куди я йду», – сказав він рідним.
28-ма окрема механізована бригада, в якій служив «Вальтер», виконувала бойові завдання на Донецькому напрямку, а саме тримала Красногорівку, Марʼїнку, Новомихайлівку.
1 листопада 2021 року Володимир підписав контракт із 36 окремою бригадою морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського. Був навідником десантно-штурмового відділення.
Наприкінці 2021 року бригаду морпіхів з Миколаєва направили до Маріуполя, де військовослужбовці, в тому числі й Володимир Давиденко, зустріли повномасштабне вторгнення.
Коли Володимир із побратимами зміг прорватися на «Азовсталь», його нагородили орденом «За мужність» III ступеня. А медаллю «Честь. Слава. Держава» воїна відзначили вже посмертно.
«Олег Корамов, командир мого сина, в інтерв’ю розповів, як він загинув. Про те, що вони тримали позиції на металургійному заводі «Азовсталь» – на «Трубі», «Урані» та «Лотосі». А ще розповів, що Вова був позитивною людиною і надійним солдатом: на якому напрямку Вовчика не поставиш, на якій позиції чи яке не даси завдання – він завжди все виконував, щоб не відбувалося навколо», – поділився батько.
Поховали оборонця Маріуполя на Алеї почесних поховань Далекосхідного кладовища у Кропивницькому.
Вдома на нього чекали дружина, донька, мати та батько.
О 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання. Донецька ОВА та платформа Меморіал героїв згадують загиблих захисників з Донеччини.