Старший матрос Максим Моцевик помер 17 березня 2022 року в Маріуполі. 3 березня російські солдати з танка розстріляли позицію українських захисників. Максим отримав тяжкі поранення. Побратими надали йому першу допомогу й відвезли до лікарні. Згодом російські військові захопили цей медзаклад, а рідних сповістили про смерть бійця. Йому назавжди 26 років.
Максим народився у селі Срібне Покровського району. Змалку був непосидючим, веселим. Мав пухнасте світле волосся, через яке його часто порівнювали з кульбабкою. У школі добре навчався. Займався футболом, на змаганнях здобував чимало нагород.
«Максим зростав старанним, слухняним. Цікавився всім, – розповів старший брат Олександр. – У рідному селі Срібному через дорогу від нашого дому було футбольне поле і спортивний майданчик. На цьому полі ми й виросли».
У 2019-му Максим закінчив Донецький національний технічний університет за спеціальністю інженер-гірник. Наступного року вступив до лав Державної прикордонної служби України. Служив на посаді радіометриста корабельного складу 23-го загону морської охорони. Дуже пишався, що служить саме в морській охороні.
А ще він був романтичним, згадують близькі. Мріяв про міцну сім’ю, дітей. У червні 2022 року збирався одружитися. Напередодні повномасштабного вторгнення познайомив маму Наталію з коханою Світланою.
Коли почалася повномасштабна війна, Максим із побратимами був на позиціях на околиці Маріуполя. Одними з перших зустріли наступ ворога. Тримали оборону в Азовському морі. Корабель підбили, проте Максиму з побратимами вдалося врятуватися. Битися з окупантами продовжив на суші.
Позицію, де він перебував, розстріляв ворожий танк. Оборонець дістав тяжкі поранення, і непритомного Максима транспортували до обласної лікарні інтенсивного лікування. 17 березня ворог захопив її, а наступного дня рідні отримали від лікаря повідомлення про смерть Максима.
«Молодший брат став для мене янголом-охоронцем. Іноді приходить у снах та попереджає про негаразди. Максим був мені також найкращим другом. Він жив і завжди вчиняв по-совісті. Усі справи доводив до кінця», – сказав Олександр.
Побратими згадують Максима порядним, щирим. Його поважали, на нього рівнялися.
Максиму Моцевику посмертно присвоєно чергове військове звання старшого матроса й нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.
У захисника залишилися мама, старший брат і наречена.
На червень 2025 року тіло оборонця так і не повернули з Маріуполя.
О 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання. Донецька ОВА та платформа Меморіал героїв згадують убитих росіянами жителів Донеччини.