Матрос Андрій Трубін на псевдо Руль поліг під час бойового завдання 23 березня 2022 року в Маріуполі, стримуючи прорив ворога. Воїнові назавжди 29 років.
Андрій народився 29 січня 1993 року в Маріуполі. Навчався в школі №56. Вищу освіту здобув у Приазовському державному технічному університеті. Був магістром з електроенергетики, електротехніки та електромеханіки. Працював на металургійному комбінаті імені Ілліча.
«Він був душею компанії. Генератор ідей, організатор зустрічей, посиденьок з друзями, завжди веселий, сипав жартами, історіями, сарказмом. Андрій дуже любив свою сім’ю, друзів і тварин. Піклувався про кішечку на заводі, врятував декількох кошенят з вулиці. Захоплювався машинами, різноманітними іграми. Добрий, надійний, ніколи не підведе і завжди допоможе будь-кому. Любив швидкість, ралі, подорожі. Боявся літаків, але перемагав і цей страх заради родини», – розказала дружина Юлія.
Вони познайомилися у 2015 році: «Уважний, наполегливий, смішний і добрий. Запропонував зустрічатися влітку, а восени вже жили разом. За рік зробив пропозицію, а у 2017-му ми одружилися. У 2020 році народився наш син Лев. Ім’я Андрій дуже уважно обирав», – поділилася дружина.
У лютому 2021 року Андрій приєднався до лав Морської охорони Державної прикордонної служби. Служив на кораблі «Донбас», був електриком-рульовим. Від побратимів отримав псевдо Руль – за надійність, витримку і тверду руку. Він знав усе про двигуни, мотори та електрику. Море було йому до душі, як і військова служба.
Під час облоги Маріуполя Андрій діставав під обстрілами воду, їжу й ліки для хворого сина. Він боровся не лише з ворогом, а й за життя рідних.
«Лев тоді у сховищі захворів на ангіну. Була температура 38,9, то лікували, чим могли», – сказала дружина.
Руль тримав оборону на взводному опорному пункті № 2 «Карбон» сектору «А».
«Під час чергування з побратимом обходив територію – побачили ворога, який тихо наближався. Передали по рації, почався серйозний бій. Вони прикривали побратимів і загинули від ударної хвилі. Це сталося за 2 км від дому, де наша родина жила», – розповіла Юлія.
Попри постійні обстріли тіло воїна знайшли та транспортували на «Азовсталь». Андрія поховали на кладовищі в районі, де він мешкав.
«19 березня ми востаннє бачились, потім Андрій перестав виходити на зв’язок. Я з сином змогла виїхати з Маріуполя. Підтвердження про загибель чоловіка отримала 22 квітня. Його могилу випадково знайшла моя знайома. Влітку тіло під час обміну доставили до Києва. Була процедура ДНК і збіг», – сказала Юлія.
У листопаді 2022 року Андрія поховали на столичному Байковому кладовищі.
Воїна посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня. Посмертно Андрієві надали звання старшого матроса.
У нього залишилися дружина, син, мама та молодший брат. Батька Олександра ворог закатував у полоні у 2023 році.
О 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання. Донецька ОВА та платформа Меморіал героїв згадують загиблих захисників з Донеччини.