Старший лейтенант Андрій Гринюк на псевдо ФРЕГАТ поліг 13 вересня 2024 року під час бойового завдання в Херсонській області. Захиснику назавжди 59 років.
Андрій народився 16 липня 1965 року в Красногорівці. Здобув вищу економічну освіту в НТУУ «Київський політехнічний інститут ім. Ігоря Сікорського». Останнім часом працював на КП «Екосервіс» заступником директора. Вільний час проводив із сім'єю. Дуже любив подорожі. Багато читав. Цікавився зброєю.
Коли в 2014 році почалася війна, приєднався до лав ЗСУ. У 2015-му брав участь в АТО як розвідник-спецпризначенець ССО. Тоді ж зазнав поранення. Після демобілізації реалізовував проєкти з розробки та виробництва озброєння та боєприпасів для ЗСУ.
З початком повномасштабного вторгнення Андрій став до лав Сил спеціальних операцій ЗСУ. Був командиром групи. Як офіцер військової розвідки виконав десятки успішних операцій та бойових завдань на лінії зіткнення та в тилу ворога.
«Андрій – це уособлення справжнього чоловіка. Мужній, відвертий, справедливий, люблячий чоловік і батько. Попри всі випробування, які він пройшов з початком АТО, залишався чуйним, ніжним. Він жив для всіх, жертвував своїми інтересами, собою заради побратимів і перемоги. Завжди усміхнений, зі втомленими очима. Його улюблена фраза: «Кохана, ми робимо все всупереч! Перемога за нами». У нашому домі завжди були квіти без причини, кава в постіль і любов. Його втрату неможливо заповнити. Кохаю», – написала дружина Олена.
Захисника нагородили відзнакою «За участь в АТО», медаллю «За поранення», нагрудним знаком «Ветеран війни». А вже посмертно – орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
Воїна кремували. Прах поховають на Херсонщині після деокупації регіону.
В Андрія залишилися дружина, двоє синів, діти від попереднього шлюбу та сестра.
О9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання. Донецька ОВА та платформа Меморіал героїв згадують загиблих захисників з Донеччини.