61-річний Володимир Мединський на псевдо "Медик" поліг 11 травня 2022 року в Маріуполі, коли ворожа авіабомба влучила в бункер «Магазин 10» на території металургійного комбінату «Азовсталь».
Володимир народився 30 вересня 1960 року. Навчався у школі в селищі Талаківка Маріупольського району. З дитинства займався боксом, був кандидатом у майстри спорту. Після школи відбув строкову службу. Згодом переїхав до Маріуполя. Займався бізнесом – був співзасновником речового ринку. Продовжував тренуватися та навчав дітей у спортклубі.
«Був веселою, відкритою людиною, любив жартувати. Обожнював бокс», – таким син Валерій пам’ятає свого батька.
У 2015 році Володимир став на захист держави, долучившись до полку «Азов». Служив у першій роті 2-го батальйону на посаді стрільця-навідника зенітної установки. У 2020 році звільнився за віком, але з «Азова» не пішов – навчав боксу військових рідного підрозділу.
«Володимир був людиною чесних правил. Порядний, мужній, з чоловічою витримкою. Завжди у нього був повний порядок у його справах, житті та побуті. Він був гарним прикладом для молоді «Азова» в спорті. Підіймав дух молодим бійцям, завжди їх підбадьорював та казав, що вони можуть більше, головне – вірити в себе та не зупинятись, відвідувати тренування попри все. Бо їхня сила в дусі та вірі», – розповів побратим на псевдо "Цар".
Володимир був людиною, з якою можна було обговорювати будь-які теми. Кожного ранку у нього була пробіжка, холодний душ, а далі справи. Друзів у нього було дуже багато – переважно зі світу спорту, якому він віддав більшу частину життя.
«Прекрасний був тренер! Справжній авторитет для молоді. Завжди вмів підібрати правильне слово та підняти настрій своїми історіями», – сказав побратим на псевдо "Хаба".
«Крутий чоловік. Постійно до нього ходив на бокс. І вранці бігали разом, і ввечері – на тренування», – додав побратим на псевдо "Комбат".
З початком повномасштабного вторгнення "Медик" знову взяв до рук зброю. Єдиний раз зустрівся з сином у березні 2022 року. Тоді ж Володимира відзначили орденом «За мужність» III ступеня – але він так і не побачив нагороди.
Станом на грудень 2025 року тіла оборонця не знайдено і не поховано.
У Володимира залишився син і побратими.
О 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання. Донецька ОВА та платформа Меморіал героїв згадують загиблих захисників з Донеччини.