Цього тижня ми згадуємо захисників Донецького аеропорту — кіборгів, як небезпідставно називають бійців, що героїчно тримали оборону впродовж 244 днів.
Уривками спогадів тих днів поділився Костя — бойовий медик нашого батальйону.
В який проміжок часу ти боронив аеропорт?
- У Донецькому аеропорту я був в період з початку квітня до початку жовтня.
- Мабуть, до однієї з теплих історій можна віднести моменти, коли ми після якогось гарячого бою збиралися всі разом за столом або всідалися у шкіряні крісла (яких було достатньо в терміналах Донецього аеропорту), згадували весело основні моменти бою, раділи, що всі залишились живими та неушкодженими. Це було тепло: братерство людей, які стоять один за одного, прикриють тил один одного. Це дійсно тепло
- Один з самих яскравих спогадів це коли ми потрапили в засаду. До слова, вибрались всі живі, лише двоє чи троє було легко поранених. Це довга історія, але вона варта західного екшену.
- В таких ситуаціях, коли твоє життя висить на волосині, коли, можна так сказати, лотерея вирішує чи жити тобі чи не жити, ти починаєш справді цінувати життя і розумієш, що гроші-слава-багатство і так далі — ніщо проти того, щоб залишитись в живих, щоб залишились живі побратими. Про побратимів ти хвилюєшся не менше, ніж за себе. Можливо, інколи навіть більше. І звісно, ти усвідомлюєш в такі моменти, що дуже важливо хто поруч з тобою. Є такі люди і були такі — нажаль, не всі вижили — поруч з якими ти не хвилюєшся хто перед тобою. Головне: хто поруч.