Шановні земляки!
Хочу звернутися зі словами вдячності до кожного з вас, хто на своєму місці наближає нашу спільну українську перемогу.
Вже вісім років поспіль Донеччина знаходиться в епіцентрі протистояння між силами світла й темряви.
Вісім років пліч-о-пліч з нашими військовими ми обороняємо Україну.
За ці роки нам ніколи не було легко. Але ми з вами вперто йшли до своєї мети. Вона у нас одна – заможна європейська Донеччина – окраса соборної української держави.
24 лютого російська федерація розпочала другу фазу своєї загарбницької війни – широкомасштабне вторгнення.
Значну частину своєї озброєної орди росія кинула саме на Донеччину.
І усі ці дні вона обстрілює наші міста і селища важкими вогнеметними системами, скидає на нас авіаційні та фосфорні бомби, крилаті та балістичні ракети.
Але навіть цей надпотужний арсенал ненависті не в силі нас підкорити.
Попри зруйновані дощенту Волноваху, взятий в облогу і стертий з лиця землі Маріуполь, ми стоїмо. Адже наша любов до своєї землі сильніша за ворожу ненависть до нас.
Ми вивозимо у безпечні міста тих, хто потребує особливої підтримки – дітей, старших людей, людей з інвалідністю та тих, хто потребує специфічних ліків і медичного догляду. На сьогодні лише потягами евакуювали у безпечні місця понад 110 тисяч наших земляків.
Нас підтримує уся Україна та наші друзі у Європі й світі – Донеччина отримує безпрецедентну кількість гуманітарної допомоги.
Ми створили загони територіальної оборони та потужну систему укріплень навколо наших міст.
Місцева влада залишається на місцях і навіть у надскладних умовах забезпечує життєдіяльність наших з вами міст.
Ми живемо надією на перемогу і мріємо про щасливе мирне життя під українським небом. Тому невдовзі приступаємо до посівної кампанії.
Ми - на своїй землі. Нам тут сіяти й збирати врожай. Адже за нами правда і справедливість. А тому ми - переможемо.
Разом.
Кожен вкладаючи у перемогу частку своєї праці, своєї волі і любові до нашої з вами землі.
Слава Україні!