портал в режимі тестування та наповнення
0 800 507 506
Гаряча лінія
  • A-
    A+
Пошук
Шукати на порталі
або
серед нормативних актів

Про застосування трискладового тесту

Про застосування трискладового тесту під час дії обмежень, пов’язаних із  впровадженням  правового  режиму воєнного стану

В умовах воєнного стану доступ до публічної інформації є надзвичайно важливим правовим інструментом, здатним врятувати життя та вберегти здоров’я людини. Завчасне інформування громадян про загрозу нападу, окупації може сприяти своєчасній евакуації населення, запобігти гуманітарним катастрофам та вчиненню злочинів проти людяності. Право на доступ до публічної інформації громадян гарантовано статтями 34, 50 Конституції України, Конвенцією Ради Європи про доступ до офіційних документів, Законом України «Про доступ до публічної інформації» (далі – Закон) та іншими нормативно-правовими актами. Так, відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Водночас здійснення прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації може бути обмежено відповідно до частини другої статті 6 Закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Відповідь на усі з трьох перелічених критеріїв визначає кінцевий результат проходження трискладового тесту, що є засобом для перевірки наявності необхідних умов для обмеження доступу до інформації. Якщо на всі три запитання розпорядник може дати ствердну відповідь, то доступ до інформації може бути обмежено. Якщо хоча б на одне з трьох запитань відповідь є негативною, то в доступі не може бути відмовлено. Важливою вихідною точкою для розуміння трискладового тесту є принцип максимальної відкритості, або презумпції відкритості, який передбачає, що будь-яка інформація, яка знаходиться у розпорядника публічної інформації, є відкритою, крім випадків, встановлених Законом. Інформація з обмеженим доступом теж є публічною, і на неї, як і на будь-яку іншу інформацію, поширюється дія Закону. Відкритість інформації визнається правилом, а обмеження доступу – винятком з цього правила. Це припущення про відкритість може бути спростовано, якщо розпорядник доведе, що доступ до конкретної запитуваної інформації підлягає обмеженню відповідно до умов, передбачених Законом. Тому, лише правило про презумпцію відкритості інформації, узгоджується з правом на доступ до інформації. З цього також випливає, що питання можливості обмеження доступу, як виняток з відкритості, повинно вирішуватись відносно конкретної інформації та за обставин конкретної ситуації, наявної на момент прийняття рішення про можливість обмеження доступу. Трискладовий тест слід застосовувати не лише при першому обмеженні доступу до інформації чи розгляді першого запиту стосовно цієї інформації, але і надалі – щоразу при розв'язанні питання надання чи відмови в доступі, оскільки відповідно до частини четвертої статті 6 Закону, інформація з обмеженим доступом повинна надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі, які існували раніше. Такою законною підставою є, зокрема, відповідність трискладовому тесту. Отже, для того, щоб перевірити, чи відповідає обмеження трискладовому тесту і надалі, тест треба застосовувати повторно кожного разу, коли надходить запит щодо цієї інформації. Крім того, обставина, що документ має гриф обмеження доступу («для службового користування», гриф секретності), не означає, що трискладовий тест не повинен застосовуватися. Навпаки, згідно з частиною другої статті 9 Закону доступ до таких документів пов'язується саме з відповідністю трискладовому тесту. При оскарженні відмови в доступі до інформації в суді, на підставі обмеження доступу до неї, розпорядник інформації повинен буде надати докази застосування частини другої статті 6 Закону. Таким доказом може бути проведення відповідної перевірки безпосередньо в тексті відмови. Водночас для документування трискладового тесту рекомендується застосовувати спеціальну форму, у якій слід детально описати всі етапи перевірки та аргументувати прийняте рішення з достатньою мірою деталізації.

1. Розпорядник та відповідальна особа

1.1. Вкажіть назву розпорядника інформації та ініціал, прізвище і посаду особи, відповідальної за обробку запиту на інформацію

2. Запитувач

2.1. Вкажіть ініціал, прізвище (назву) запитувача інформації

3. Яка інформація запитується?

3.1. Дайте відповідь на запитання:

3.1.1. Яка саме інформація (документ) запитується?

3.1.2. Чи відноситься запитувана інформація, і якщо так, то до якого виду інформації з обмеженим доступом (конфіденційна, службова, таємна)?

3.1.3. Які підстави віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом? Наведіть посилання на конкретне положення нормативно-правового акту (наприклад: перелік категорій інформації, що може бути віднесена до службової; звіт відомостей, що становлять державну таємницю), акт індивідуальної дії (наприклад: рішення про засекречування або віднесення до службової інформації) та/або на фактичну обставину (наприклад: віднесення інформації до конфіденційної фізичною або юридичною особою, проставлення грифу «ДСК» іншим розпорядником).

4. У чому полягає правомірний інтерес для обмеження доступу?

4.1. Якому (яким) з наведених нижче інтересів відповідає обмеження доступу: 4.1.1. Національної безпеки.

4.1.2. Територіальної цілісності.

4.1.3. Громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням.

4.1.4. Охорони здоров'я населення.

4.1.5. Захисту репутації або прав інших людей.

4.1.6. Запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно.

4.1.7. Підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.


4.2.Обґрунтуйте, чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (якщо відповідає кільком інтересам – наведіть для кожного окреме обґрунтування). Візьміть до уваги, що не є правомірними інтересами такі міркування:

4.2.1. Інформація є складною для розуміння, зрозумілою лише для спеціалістів, може бути викривлена, є неповною.

4.2.2. Інформація зменшить довіру до органів влади, погіршить оцінку роботи органів влади або представників певної політичної сили.

інформація ставить орган влади, його керівника чи будь-якого іншого працівника у незручне становище.

4.2.3. Інформація може привести до суспільних протестів, незадоволення громадськості.

5. Яка істотна шкода може бути завдана правомірному інтересу?

5.1. Дайте відповідь на такі запитання:

5.1.1. У чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу?

5.1.2. Яким чином надання доступу до інформації зумовлює настання цієї шкоди (опишіть причинно-наслідковий зв'язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди)?

5.1.3. Чому ця можлива шкода є істотною (які значні, серйозні негативні наслідки для захищеного інтересу можуть бути спричинені наданням доступу)?

5.1.4. Яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до запитуваної інформації (у бік зменшення):

а) скоріше за все настане (імовірність більше 50%);

б) реальний шанс настання шкоди (але ймовірність менше 50%);

в) настання шкоди є можливим, але малоймовірним;

г) існує лише абстрактна (виключно гіпотетична) ймовірність настання шкоди.

У випадку варіанту «г» далі трискладовий тест не проводиться, інформація не може бути обмежена в доступі.


5.2. У разі можливого завдання шкоди кільком інтересам, наведіть обґрунтування для кожного інтересу окремо відповідно до пункту 5.1.

6. Який суспільний інтерес в доступі до інформації?

6.1. Оберіть один з наведених нижче суспільних інтересів або вкажіть інший суспільний інтерес, якому відповідає надання доступу до інформації.


6.2. Поясніть, чому надання інформації відповідає вказаному суспільному інтересу?

Невичерпний перелік можливих суспільних інтересів у доступі до інформації:

6.2.1. Сприяння дискусії з питань, що хвилюють суспільство чи його частину, необхідність роз'яснення питань, які важливі для актуальної суспільної дискусії (право громадськості мати «повну картину» з певного дискусійного питання).

6.2.2. З'ясування та розуміння причин, що лежать в основі рішень, які приймає державний орган, орган місцевого самоврядування, його службова чи посадова особа.

6.2.3. Посилення підзвітності і підконтрольності влади суспільству загалом, у тому числі шляхом забезпечення прозорості процесу підготовки і прийняття владних рішень.

6.2.4. Дієвий контроль за надходженням та витрачанням публічних коштів (коштів державного та місцевих бюджетів, коштів державних та комунальних підприємств), розпорядженням державним або комунальним майном.

6.2.5. Запобігання розтраті, привласненню публічних коштів і майна, запобігання незаконному особистому збагаченню публічних службовців.

6.2.6. Захист навколишнього середовища, виявлення завданої або можливої шкоди екології, обізнаність про дійсний стан довкілля та чинники, які на нього впливають.

6.2.7. Виявлення ризиків для здоров'я людей, для громадської безпеки і порядку, запобігання їм та їхнім наслідкам.

6.2.8. Виявлення шкідливих для людини наслідків діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб.

6.2.9. Інформування про діяльність органів публічної влади (державних органів, органів місцевого самоврядування), про їхні внутрішні правила, організацію роботи тощо.

6.2.10. Викриття недоліків у діяльності органів публічної влади, їх працівників. 6.2.11. Сприяння виявленню порушень прав людини, зловживання владою, корупційних правопорушень, неетичної поведінки публічних службовців, невиконання (чи неналежного, недбалого виконання) ними своїх обов'язків, дискримінації за будь-якою ознакою, несправедливості у будь-якій формі.

6.2.12. Забезпечення справедливого розгляду справ у адміністративному чи судовому порядку.

6.2.13. Сприяння інноваціям, науковим дослідженням.

6.2.14. Сприяння економічному розвитку, підприємницькій діяльності, інвестиціям.

6.2.15. Виявлення загрози державному суверенітету, територіальній цілісності України.

6.2.16. Забезпечення реалізації прав, свобод чи обов'язків фізичної або юридичної особи, навіть якщо йдеться про одну особу.

6.2.17. Виявлення можливого введення громадськості в оману.

6.2.18. Захист прав особи, зокрема, спростування негативних відомостей про неї, обвинувачень у порушеннях тощо.

Крім наведених вище можливих суспільних інтересів, загальним суспільним інтересом, що присутній у випадку будь-якого запиту інформації, є інтерес максимальної відкритості інформації, якою володіють розпорядники. За відсутності інших суспільних інтересів, слід зважувати можливу істотну шкоду захищеним правомірним інтересам із цим загальним інтересом відкритості.


6.3. Якщо йдеться про доступ до конфіденційної інформації, то суспільний інтерес в отриманні інформації повинен відповідати принаймні одному з таких загальних інтересів:

6.3.1. Національна безпека.

6.3.2. Економічний добробут.

6.3.3. Права людини.

7. Доводи на користь обмеження і надання доступу

Доводи на користь обмеження доступу

Доводи на користь надання інформації

7.1.

7.2.

7.3.

7.1.

7.2.

7.3.


8. Чи переважає шкода від надання інформації суспільний інтерес в отриманні інформації?

8.1. Зважте істотну шкоду, що може бути завдана захищеним правомірним інтересам, із суспільним інтересом в отриманні інформації і обґрунтуйте, які інтереси переважають за конкретних обставин справи. При цьому слід враховувати такі правила «зважування» істотної шкоди правомірному інтересу із суспільним інтересом в доступі:

8.1.1. Чим менша ймовірність завдання шкоди, тим більша перевага надається розкриттю інформації.

8.1.2. Чим серйозніші інтереси, істотна шкода яким може бути завдана, тим більша перевага надається відмові в доступі до інформації (найсерйознішими є, наприклад, інтереси захисту життя і здоров'я людини, захист інтересів дитини, прав недієздатних осіб, шукачів притулку або інших осіб, які потребують особливого захисту, чи нерозголошення вразливої інформації про фізичну особу).

8.1.3. Подання запиту журналістом, представником громадської організації, громадським активістом є додатковим аргументом на користь переваги суспільного інтересу в розкритті.

8.1.4. Якщо частина інформації/документів з питань, яких стосується запит, вже публічно доступні, це є доводом на користь переваги суспільного інтересу в розкритті.

8.1.5. Якщо запит стосується питання, яке є об'єктом гострої суспільної дискусії у момент запиту (стосується актуальної дискусії, яка ведеться, наприклад, в засобах масової інформації, парламенті чи місцевій раді), то це є доводом на користь переваги суспільного інтересу в розкритті.

8.1.6. Чим більше часу пройшло з моменту створення документа, тим меншою – у більшості випадків – є потенційна шкода в розголошенні і, відповідно, тим більша перевага надається розкриттю інформації.

8.1.7. Чим більшої кількості осіб (фізичних чи юридичних) стосується запитувана інформація (наприклад, може бути корисною для них або запобігти завданню їм шкоди), тим більша перевага надається розкриттю інформації.

8.1.8. Якщо інформація стосується публічного діяча, то це додатковий довід на користь розкриття інформації; така інформація може бути обмежена в доступі лише через серйозні обставини та високу ймовірність завдання істотної шкоди.

Публічними діячами є особи, які обіймають посади публічної служби (посади в державних органах, органах місцевого самоврядування) або користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). Чим вищою є посада публічної служби, яку займає особа, тим меншою є можливість обмеження доступу до інформації про неї. Особливо вузькі можливості для обмеження доступу застосовуються до політиків (керівників політичних партій, членів парламенту, членів Кабінету Міністрів тощо).

8.1.9. Лише дуже серйозні доводи на користь суспільного інтересу в розголошенні інформації можуть переважити можливу шкоду інтересам захисту права на невтручання в особисте життя та захисту персональних даних, коли йдеться про так звані вразливі персональні дані (дані про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також дані, що стосуються здоров'я, статевого життя, біометричних або генетичних даних).

8.1.10. Обмеження доступу повинно бути пропорційним (ненадмірним) стосовно правомірного інтересу, який захищається, – тобто обмеження не повинно йти далі, ніж це мінімально необхідно для захисту зазначеного інтересу.

Відповідно, трискладовий тест застосовується до різних частин запитуваної інформації (документа) – якщо істотна шкода правомірному інтересу переважає суспільний інтерес стосовно лише частини документа (частини запитуваної інформації), то решта документа повинна бути надана на запит. Іншими словами – інформація може бути обмежена в доступі лише в тій частині, яка пройшла трискладовий тест.


8.2. У разі рівної ваги доводів на користь обмеження доступу і доводів на користь розкриття інформації, перевага надається розкриттю з огляду на презумпцію відкритості публічної інформації.

Висновок

Інформація не може бути обмежена в доступі та підлягає наданню, оскільки (оберіть один з варіантів):


А. Відсутній правомірний інтерес для обмеження доступу;

або

Б. Розголошенням інформації правомірному інтересу не буде завдана істотна шкода чи ймовірність такої шкоди є суто гіпотетичною;

або

В. Істотна шкода, яка буде (чи може бути) завдана правомірному інтересу, не переважає суспільний інтерес в доступі до інформації.

або

Інформація підлягає обмеженню в доступі, оскільки розголошення запитуваної інформації завдасть (чи може завдати) істотну шкоду захищеному інтересу (вкажіть якому саме) і ця шкода переважає суспільний інтерес в отриманні інформації.






*Ця форма заповнюється відповідальною особою розпорядника інформації під час розгляду запиту на інформацію, яка віднесена або може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом